До читачів

Євгенія СТЕПАНОВИЧ

канд. істор. наук, ст. наук. прац.

Інституту історійи України НАНУ

Роз^ьвій держави зал^ьежить від роз^ьвою наційи, шо проживає на даній т^ьериторії, збері­гаючи с^ьвою мову. Вчені підкреслюють, шо на­ція – с^ье є сукупність осїб, носїїв давнїх тради­цій, які споконвіку зберігають ся. Міц^ьність на­ційи зал^ьежить від її духовного пот^ьенціял^ьу, шо черпаєть ся з минул^ього.

Збереженнє обрядів, традицій та з^ьвичаїв підтримує житїєдайність держави. Збереженнє традицій має на увазї й збереженнє національ­ної, традиційної кухньи – рец^ьептів страв, шо передають ся з поколїння в поколїння. Ад^же (як указував акад^ьемік В. Вернадський) з^ьемна кора, шо орґанїчно з^ьв’яз^ьана з біос^ьферою, теж ни^есе́ в собі інформацію. Отся інформація передаєть ся нам. Кожен народ, вживаючи в їжу продукти, вирощені на с^ьвоїй т^ьериторії, отримує ту частину інформаційи, яка й дає йому відчуття вл^ьасної цїл^ьост^ьности.

Пис^ьемні д^жерел^ьа та мат^ьеріяльні пам’ят­ки вказують, шо жито, пшениця, овес, просо, горох, боби бул^ьи ос^ьновними продуктаме^и хар­чування людей у V ст. с^ьеї ери і V ст. до нашої ери. Пис^ьемні д^жерел^ьа періоду Київської Ру^ос^ьи зас^ьвідчують, шо жит^ьелї країни вживал^ьи льня­ну та конопляну олїю. Розкопки підтверд^жують, шо тодї вирощувал^ьа ся ше одна олїйна культу­ра – рижі́й.

Розповсюд^женими й загальновживаними вважають овочеві культури – цибулю, часник, капусту, ріпу, буряк, моркву, огірки, гарбуз, диню, мак тощо. Учені вважають, шо з увез^ьен­нєм до Вкраїни такої культури як картопля в період середньовіччя, зникл^ьа дуже цїнна й по­жи́вна для нас така овочева культура як ріпа, вирощування якої нам слїд відновити. З фруктів поширені бул^ьи ябл^ьука, груші, вишнї, сл^ьиви.

Наша т^ьериторія З^ьемльи очищаєть ся в пе­ріод Сонячних та Місячних зат^ьемнень, яких – чотири на рік. Людина теж може очистити ся чотири рази на рік, дотримуючись постів, уста­новл^ьених хрестиянською ц^ьерквою.

(Початок передруку Передмови:

з книги: “Страви української кухнї в піст”

автора даної статтї)

Очищеннє фізичне й духовне

Петро ПАНЧЕНКО

акад^ьемік Міжнародньої

Сл^ьов’янської акад^ьемійи наук

Нинї люде після захопл^ьення виснажл^ьиви­ми дієтаме^и, вживання “Гербол^ьайфів”, ріжних “су­перспалювачів жиру” тощо, вже починають заду­мувати ся: чи занадто ризикованих уже експери­ментів із с^ьвоїм орґанїзмом. Саме тому богато мо­л^ьодї й ос^ьобл^ьиво лїтнїх людей зацїкавил^ьи ся пос­таме^и, шо віддавна допомагал^ьи людині оздорови­ти ся, утримувати ся від розповнїння. А ше й – добре си^ебе почувати, відкинувши ріжноманітнї ліки.

Усього ж богатоденних постів чотири: Ве­л^ьикий піст перед Вел^ьикодн^ьем, шо триває сїм тижнїв, Петрівка через тиждень після Трійцї – від трьох до шести тижнїв, Спасівка – л^ьише два тиж­нї. А з 27 л^ьистопада розпочинаєть ся піст – Пил^ьи­півка, який триває шість тижнїв. Його ше наз^ьива­ють Різдвяним, бо закінчуєть ся він перед Різдвом Хрестовим.

Крім того, ц^ьерква, спираючись на перевіре­ний столїттяме^и дос^ьвід, рекомендує і в м’ясницї постити ся щосереди та щоп’ятницї. Отже, майже 27 тижнїв, практично півроку, людина уникає вжи­вати скорому. Погодьмо ся, кол^ьи дбаєш упродовж року про с^ьвою зовнішнїсть і здоров’я, просто зни­кають усї потреби вживати якісь сумнівні “натур­продукти”, якшо забажаєть ся схуднути за десять днїв, бо ...очікує дол^ьеносна зустріч. Уживання ростинних продуктів за таким чітким, з^ьвіреним із житїєм природи ґрафіком доз^ьволял^ьо жінцї до старости зберігати струнку поставу, гнучку спину, тонку талїю, чудову вроду. Тому й пол^ьоги наші бабусї у с^ьвої роки жіночої зріл^ьости мал^ьи швидкі, л^ьегкі.

Ви заперечите, шо сучасна жінка позбавл^ье­на чакл^ьування годинаме^и над каструл^ьею, так з^ьва­на “швидка їжа” заощад^жує їй час, якого постійно бракує. Ал^ье ж усї отсї сосиски, конс^ьерви, рул^ьети­ки, шо місяцяме^и доставляють ся до нашого сто­л^ьу, містять таку кількість шкідл^ьивих домішок, які використовують ся задля збереження “с^ьвіжости”, шо варто спробувати від них відмовити ся, при­наймнї обмежити себе від них. Для с^ьего досить л^ьише глянути вранцї на с^ьвої підпухлї повіки, бодай на тиждень уникнути вживання анестезую­чих і відчути, як орґанїзм тихо просить допомоги.

(Початок передруку Післямови: з книги: “Страви української кухнї в піст” Євгенійи Петрівни Степанович)