На ріднїй

Галїл^ьейській

З^ьемлї

Практика

(Духовні Проєкції й т^ьехнольоґія Їх кориґування на ріжних рівнях с^ьвідомости)

Анатолїй КАРПУН (доктор народньої медицини, канд. пед. наук, професор, президьент Асоціяційи УММДО)

 

 

 

 

Ен^ьерґот^ьехнольоґії ДУХОВНОГО Оздоровлювання

Справа в тому, шо на рубежі віків, ос^ьобл^ьиво на рубежі тисячолїть, завше дають ся деякі Знання, аби допомогти людс^ьтву перебороти з^ьвичну схему мисл^ьення, перейти на наступний рівень сприйняття. Так уже вийшл^ьо, шо співпал^ьи віхи часу й наступ нового Месіянського цикл^ьу. При такому крутому повороті історійи людс^ьтво потребує керовниц^ьтва”[1].

Хто буде у скл^ьаді Місійи Передачи Естафети набутих знань майбутнїм поколїнням, ввійде до нової епохи, на порозї якої ми опинил^ьи ся, визначаєть ся природнїм відбором метóдаме^и нашої сучасної каузально-казуальної[2] цивілїзаційи, шо вже закінчує с^ьвоє існуваннє.

Критерієм такого відбору є рівень духовного роз^ьвитку.

Тема даної статтї видаєть ся актуальною, якшо врахувати існуючі проблєми, пов’язані зі станом нашої духовности сього дня.

Слїд терміново її (духовність), загубл^ьену, в собі віднайти й оздоровити.

Наука минул^ього столїття пробувал^ьа дати відповідь на фундаментальні проблєми структури Вс^ьес^ьвіту[3].

Переконл^ьиво ж – із позицій науки про духовність говорити стал^ьо можл^ьивим після створення у дев’яностих роках Ши­повим Г. І. фундаментальної фізичної (уже всесвітньо-визнаної) т^ьеорійи[4], яка доз^ьволяє роз’яснити релїґійні (езот^ьеричні)[5] уявлюван­ня про людину, а також – вищі духовні сутностї. Вона робить першу спробу об’єднати знання релїґійи та науки в одну цілїсну картину С^ьвіту[6].

Хоча давно «зрозуміл^ьо, шо сист^ьеми вчень, які розширювал^ьи межі виключно об’єктивних метод пізнання[7], дають повнійшу та ширшу картину с^ьвітобудови»[8].

Доктор медичних наук Федорова К. Н. стверд^жує: «Засобами лінґвістичної ґенетики й математичної лінґвістики виявлено, шо послідовність нуклеотидів ДНК хромосом є мово подібними структурами, які взаємодіють із свідомістю й мовою людини (на всій богаторівневій моделі [включаючи й духовний рівень] її орґанізму)»[9].

Отже, наявність духовної с^ьвідомости та – можл^ьивости спілкування на її рівнї є загальною скл^ьадовою Проґрами ДНК людини.

На всїй з^ьемній кулї у наші днї атеїстів усього 8 відсотків[10].

Ал^ье навіть «переконані» з них (такі як, наприкл^ьад, за с^ьвоє житїє акад^ьемік Амосов М. М.), стверд^жують (при всїй с^ьвоїй уперед^женостї), шо віра у Вс^ьевишнього Творця закл^ьадена в людині біольоґічно.

Ос^ьнови духовности українського етносу – вчення про Триєдиного Бога передані нам від попередньої цивілїзації вел^ьикою расою Гіпербóреїв і – Хрестиянської епохи апостол^ьом Андрієм, якого посл^ьав Сам Ісус Хрестос[11] на вкраїнську з^ьемлю, «з^ьемлю, видїл^ьену («[в]краяну», «[у]краяну») нам Богом»[12].

Прийнявши гіпербóрейську естафету, вкраїнський народ утворив с^ьвою трансову культуру під сакраль­ною[13] наз^ьвою: «СПАС»[14].

Вона, видозмінюючи ся, доповнюючи ся й роз^ьвиваючи ся, постійно передавал^ьа ся між поколїнняме^и й дїйшл^ьа до наших днїв. Найбільшу лєпту в її роз^ьвиток внесл^ьо Запорізьке козац^ьтво. Гетьмана, до речи, козаки вибирал^ьи л^ьише з тих кандидатів, які вол^ьодїл^ьи Силою Спасу[15].

Божий Дар Духа С^ьвятого (3-й рівень Пос^ьвяти – Хрестиянський) нинї мають, в ос^ьновному, деякі с^ьвященики Благочестя, які зберігають «очищене серц^ье, до кінця вірні Хресту, більшою частиною є аскетаме^и й подвижникаме^и»[16]. Простий же народ «загубивши» т. зв. Вел^ьикий Спас[17], зорієнтував ся на безлїч Мал^ьих Його ріжновидїв – знахарс^ьтво, заговори, гадання, чакл^ьунс^ьтво, маґію, [екстрас^ьенсорику] тощо[18].

Вивченню Спаса прис^ьвятил^ьа себе ґрупа дослїдників із міста Микол^ьаїва у скл^ьадї: Анатолїя Скульського, Едуарда Суженіса, Анатолїя Чебаненка, Ірини Куденко, Ігоря Шапочкіна, Івана Л^ьитвиненка, Ол^ьександра Черн^ьенка, Ол^ьени Черн^ьенко, иньш.

Керуючись даними науки Хрестиянського Благочестя та – наявними знанняме^и про Спас і Reiki[19], критич­но переосмис­л^ьивши їх, а також – проаналїзувавши ос^ьновні духовні с^ьвітові практики й публїкації з дослїд^жуваного пи­тання, я, на позиціях Істинного (першод^жерельного [оригінального]) Вчення Ісуса Хреста (викл^ьаденого в Єванґеліях без уставок і спотворень)[20], у с^ьвоїй моноґрафії спробував скомпонувати методику духовного оздоровл^ьення Українс^ьтва.

Якшо виходити з народньої поговірки: «у здоровому тїлї – здоровий дух», можна бул^ьо б обмежити ся скл^ьаданнєм методичних рекомендацій оздоровл^ьення л^ьише грубої тїл^ьесної обол^ьонки. І таким чином – вирішити проблєму й духовного здоровля. Ал^ье ся справа занадто богатограннійша.

Загальновідомо – людина має духовну ос^ьнову, шо знаходить ся в її тїл^ьах – ріжних вібраційних рівнів: „фізичному” (грубого тїл^ьа), біонїчному, інстинктивному, ментальному, причинно-наслїдковому та інтуїтивному.

Потрібно скл^ьасти комплєкс людських ен^ьерґот^ьехнольоґій оздоровл^ьення за даними рівняме^и, включаючи й духовний (найгол^ьовнійший). З ос^ьтаннього вони повинні виходити і з ним взаємодїяти.

Відомо також – є ріжні погляди на кількість існування інформаційно-ен^ьерґетичних тїл^ь у людини. Наприкл^ьад, в українських етнічних уявл^ьеннях, згідно трансової культури Спас, їх (крім „фізичного”, с^ьебто грубого тїл^ьа) – дев’ять[21]. Із них п’яте, восьме, дев’яте – утрачені й забуті їх наз^ьви. Перше – с^ье «Срібна» людина (або «Сяйво»), друге – Даж, третє – Мал^ька, четверте – Сак, шосте – Вол^ь, сьоме – Хор[22].

Оздоровчі біоен^ьерґот^ьехнольоґії усїх с^ьих тїл^ь, струнка сист^ьема їхнього взаємоз^ьв’язку між собою та – взаємозал^ьежности з духовною першоос^ьновою людської будови науково (маю надїю – досить вичерпно та обґрунтовано) викл^ьадено у моїй моноґрафії (Ос^ьнови Духовного Оздоровл^ьення Українс^ьтва), яка готуєть ся до видання найбл^ьижчим часом.

Мéжі же статтї дають можл^ьивість показати л^ьише ескіз найгол^ьовнійшого – вл^ьасне духовного рівню (най­вищого дїяпа­зону вібрацій) загальної Духовної ен^ьерґот^ьехнольоґійи оздоровл^ьення й начерк наз^ьваних више взаємо­з^ьв’яз^ьків.

Бог спорудив Вс^ьес^ьвіт – «ВС^ЬЕС^ЬВІТНЮ СИМФОНЇЮ» на ос^ьнові Гармонійи взаємодїючих, взаємопідтримую­чих вібрацій л^ьокальних Її проявлянь.

Ал^ье л^ьише одній скл^ьадовій с^ьеї «СИМФОНЇЙИ» – людині, утвореній за С^ьвоїм Образом, Він надав волю (право вибору) й ро­зум, аби ним керувати ся для співучасти у продовженнї справи с^ьвітотворення способом “індивідуалїзо­ваної ріжноманітности”.

Якшо людина, користуючи ся хибно таким БОЖИМ ДАРОМ, робе шось дисгармонїйне – виникають проблєми.

Вирішувати їх, виправляти с^ьвої помил^ьки людина мусить самостїйно. Тож – отсьому слїд і навчити ся.

На якій ос^ьнові?

Переконаний, шо тут слїд уникати досить шкідл^ьивого с^ьвітогляду з боротьби протил^ьежност^ьей (фільозофійи насильс^ьтва). Виникнення боротьби – с^ье наслїдок полярної с^ьвідомости, яка веде по деконструктивному шляху до взає­мознищення сторін, шо протистоять одна одній.

Протиприродньо бороти ся, приміром сказати, зі «зл^ьом». Чим більше сил^ь прикл^ьадаєть ся до його лїквідаційи тим більше ен^ьерґійи виставляєть ся ос^ьтаннїм для захисної протидїйи. Загальновідоме тверд^женнє: «Чим більше тиснути на стіну тим більше (з такою ж сил^ьою) тисне вона на вас». Уже всїм стал^ьа зрозуміл^ьою хибність гасел^ь, типу: «Разрушим до основанья, а затем...».

Иньша справа (у даному випадку) – створити «добро», покл^ьасти результати с^ьвоєї дїяльности на потрібний бік ТЕРЕ­ЗІВ ГАРМОНЇЙИ для забезпечення рівноваги в них. С^ье один із способів вирішення проблєми.

Буває так, шо є потреба (індивідуально-ос^ьобистих причин тому може бути чимал^ьо) звернути ся до засобу, який перед­бачає подавання на ол^ьтар Божественної жертви надл^ьишок «добра» або «зл^ьа».

Якшо проведення жертовної «операційи» з «добром» – більш-меньш зрозуміл^ьа поза спеціяльними поясненняме^и, то для такої маніпуляційи зі «зл^ьом» – вони потрібні.

На отсьому й будуєть ся пропонована методика.

Отже, аби конструктивно вирішити проблєму, найгол^ьовнійше потрібно позбавити ся від полярного мисл^ьення – «зл^ьо» й «добро» сприймати як скл^ьадові кількісні та якісні протистояння для збереження Гармонійи у С^ьвітобудові.

А шлях до інтеґрального с^ьвітосприймання (т. зв. «розширеної с^ьвідомости») л^ьежить через одухотворення Душі Любов’ю.

Духовне оздоровл^ьеннє базуєть ся на Благочесній Ос^ьнові Нового Заповіту, в підґрунті якого також покл^ьадена Любов.

Замісто 10-ти старозавітних Заповід^ьей Господь Ісус Хрестос дав НОВУ ЗАПОВІДЬ: «Люби Господа Бога с^ьвого всїм серц^ьем с^ьвоїм, і всїєю душею с^ьвоєю, і вс^ьею с^ьвоєю думкою. С^ье єдина й нарíжна заповідь. Друга ж однакова з нею: Люби с^ьвого бл^ьижнього, як самого себе. На двох отс^ьих взаємодоповнюючих заповідях увесь Л^ьоґос Буття і Пророки стоять»[23].

Шоби прил^ьучити ся до такого Вс^ьел^ьенського Почуття слїд, насамперед, пробудити у с^ьвоїй Душі (вл^ьасному Серцї) Його до себе й зрозуміти.

Дорога же до Любови л^ьежить через смиренність, ус^ьвідомлювання с^ьвоїх гріхів, покаяння, прощення, вдяч­ність та зміну способу вл^ьасного житїя. Усї наз^ьвані етапи такого шляху пропоную «пройти» т.зв. метóдою «трьох кро­ків».

 

«Перший крок»:

- На аркуші паперу написати з^ьверху с^ьвоє ім’я.

- Вертикальною лїнїєю роздїл^ьити аркуш попол^ьам.

- Із лївого боку написати всї “мінуси” с^ьвого характеру.

- Із правого – усї с^ьвої позитивні якостї.

- Тиждень[24] (усього по декілька хвил^ьин кождого дня):

а) сумирно прочитувати лїву кол^ьонку, ус^ьвідомлювати с^ьвою провинність у придбаннї описаних мінусових якост^ьей, каяти ся перед собов, та прощати за брудні вчинки, дякувати долї, шо примусил^ьа замисл^ьити ся, зрозуміти вл^ьасні похибки та – намагати ся змінити с^ьвоє житїє;

б) відрікати ся від тільки-но прочитаного (наче воно бул^ьо л^ьише примарою) й читати праву кол^ьонку, ус^ьвідомлюючи си^ебе л^ьише за написаним позитивом.

- На восьмий день (перший – другого тижня) усї с^ьвої мінусові характ^ьеристики перефразувати антонїмаме^и у позитивні (наприкл^ьад, «грубий» – у «л^ьагідний», «брехл^ьивий» – у «правдивий»... )[25]. Ос^ьтаннї переписати до позитивної – правої кол^ьонки. Начільний же список с^ьвоїх мерзенних рис (на лївому боцї аркуша) відрізати й викинути на смітник (або «аніґілювати», віддавши «С^ьвященному Очисному Вогню» за Ст. Запов.[26] та – З^ьемлї чи Водї).

На протязї 2-го (наступного) тижня (7 днїв) працювати л^ьише над списком позитивних характ^ьеристик (додаючи до ос^ьтаннїх також «переполюсовані» з мінусових). Про відпрацьовану («спал^ьену») матеріял^ьу намагати ся вже зовсїм забувати.

Описані више пункти «першого кроку» слїд опрацьовувати на всїх 7-ми ос^ьновних рівнях (діяпазонах віб­рацій) с^ьвоєї с^ьвідомости – послідовно.

Першого дня тижня потрібно проявити „фізичні” (на грубому тїлї) ус^ьвідомл^ьені зусилля. С^ье означає: а) проговорювання угол^ьос виконання перерахованих више завдань, б) проникнення в самопочуття від їхньої дїйи.

Другого – домагати ся пробуд^женя відчувань впл^ьиву наз^ьваних више оз^ьвучувань на ен^ьерґетичні зміни в орґанїзмі. Використовують ся, при сьому, с^ьенсорні аналїзатори: зорові, сл^ьухові, нюхові, смакові, тактильні (за окремою спеціяльною т^ьехно­льоґією).

Третього – приєднують ся намагання з проявлянь інстинктивного відчуття наслїдків с^ьвоїх дїй за даною методикою.

Четвертого – провод^жувана робота зафарбовуєть ся ше й в емоційні відтїнки.

П’ятого – зосеред^жуєть ся увага на льоґічному ус^ьвідомл^ьеннї взаємоз^ьв’яз^ьків між причинаме^и та наслїдкаме^и проявл^ьення конкретних ос^ьобистих рис і дол^ьи.

Шостого – підключають ся: моральний (з^ьвичаєвий), етичний аспекти зрозуміння, а також вирішення вл^ьасних проб­лєм. В опрацюваннї ен^ьерґот^ьехнольоґійи оздоровл^ьення використовувати мéтóди уявлювань передбачуван­ня[27] ознак ритуальної обря­довости виконуваних дїй.

Сьомого – вся робота проводить ся для відкривання в собі почуття Віри до закономірного взаємоз^ьв’яз^ьку: дїї – наслїдки у проц^ьесах вашого оперування.

Поступово (протягом першого тижня), відрікаючи ся від тих рис, шо ни^есуть мінусову характ^ьеристику, слїд зосеред^жу­вати ся л^ьише в самосхвалюваннї. Другого тижня – уже зовсїм відмовити ся від будь-якої самокритики. Сприймати си^ебе тільки в позитивному ключі. Ус^ье більше настроювати ся на почуття задовол^ьености с^ьвоєю ос^ьобою – Любови до неї.

 

 

«Другий крок»:

Ус^ье викл^ьадене для часу проход^ження «першого кроку» повторити в роботі зі с^ьвоїми бл^ьижнїме^и, знайомиме^и (застосувати запропоновану т^ьехнольоґію відповідно до них).

По кождому завести окремий аркуш паперу, надписавши з^ьверху його ім’я.

В тому, шо вас оточують люде з мінусовими якостяме^и, вбачати провину – с^ьвою. У тонких польових структурах (мікро­л^ьептонних, торсіонних та иньших) працює природа взаємопритягування л^ьише тотожнїх полюсів.

Прощення доведеть ся просити вже в кождого з них (за спричинення турбот), дякувати їм, шо з’явил^ьи ся до вас у формі с^ьвоєрідного нагадування про існуючу наявність скористати ся с^ьвоїм розумом для самовиправл^ьення.

Замінити с^ьвої ворожі ставл^ьення на дружелюбні до кождого бл^ьижнього, знайомого.

Під час оперування робочою матеріял^ьою методики намагати ся відчути Любов до них.

 

 

«Третїй крок»:

Кол^ьи відбул^ьо ся наповненнє вас Любов’ю до себе, до всїх оточуючих можна з чистою совістю йти до Храму Божого на Сповідь і Причастє.

Причасник за мірою істинности його Покаяння, Віри, Любови, Надїйи отримує Прощеннє гріхів, Удосто­юєть ся Права без осуд^ження прийняти С^ьвяті Дари. Водночас із прийняттєм Їх (С^ьвятих Дарів), Увагою Вс^ьевишнього причасник надїляєть ся Божественними Благами й Мудрістю.

Описана више метода «трьох кроків» скорочено можна наз^ьвати – «ПОКАЯННЄМ» (перший роздїл^ь Духов­ного Оздоров­л^ьення).

Иньші два – с^ье: «МОЛ^ЬИТВА» й «Дар Духа С^ьвятого».

Користування методикою останнього можл^ьиве л^ьише за наявности ініціяційи-інавґураційи (пос^ьвячення й благоволїння-благогл^ьагол^ьення) – передачи Богом такого Дару через С^ьвого обранця (з-посеред с^ьвящеників або вис^ьоко духовних с^ьвітських) т.зв. Майстра чи Майстра-Вчителя (за науковою термінольоґією), надїл^ьеного здатністю ретрансляційи людині Житїєдайної Духовної Ен^ьерґійи.

«МОЛ^ЬИТВА» скл^ьадаєть ся з 3-х частин: хвалїння, вимовлювання вдячности та, вл^ьасне, мольби (благання) до Бога.

Українське Благочестє на ріжні випадки житїя має у вл^ьасному розпоряд^женнї с^ьвої канонїчні мол^ьитви[28].

Серед них є такі, шо вичитують ся для оздоровл^ьення.

Вони скл^ьадають с^ьвій комплєкс, до якого входять:

- ос^ьновні мол^ьитви: «Отче наш», «Ісусова мол^ьитва», «С^ьвятому Духови», «Прес^ьвятій Трійцї», «Прес^ьвятій Богородицї», «Янгол^ьови Хоронителю», «Да воскресне Бог», «Символ^ь віри»;

- додаткові: «С^ьвятому Арханґел^ьови Божому й Архистратигови Міхаїл^ьу», «С^ьвятому Вел^ьикомученикови й Цїлителєви Пантел^ьеймону», «С^ьвятит^ьел^ьеви Нїкол^ьаю Архиєпископови Мир Лікійських і Чудотворц^ьеви» та иньшим с^ьвятим – кому яка Благодать (у конкретному цїл^ьит^ьельс^ьтві) від Бога дана.

Під час мол^ьитви опрацьовують ся також усї рівнї с^ьвідомости. Ал^ье – вже в компл^ьексї одночасно (замісто почергованос­ти).

Мол^ьитовне з^ьверненнє з Любов’ю до Бога – проявляти воднораз на:

а) „фізичному” рівнї – при запалюваннї с^ьвічок, оз^ьвучуваннї, хрещеннї, покльонах[29];

б) біольоґічному – ен^ьерґетичній подачі т^ьексту мол^ьитов;

в) інстинктивному – рефл^ьексорних відчуттях Духовного Контакту з Богом;

г) психольоґічному – емоцїйних відтїнках їхнього змісту;

д) каузально-казуальному (“причинно-випадковому”) – льоґічному усвідомлюваннї с^ьвоїх гріхів і раціональности мол^ьитов;

е) інтуїтивному – передчуттї Благодатьи Божої;

є) духовному – виконаннї традиційного мол^ьитовного ритуал^ьу-обряду Благочестя.

 

 

Для:

- практичної реалїзаційи накресл^ьеної загальними рисаме^и в статтї комплєксної методики;

- сприяння Духовному Оздоровлюванню Українс^ьтва – українського нас^ьел^ьення (й иньших народїв) З^ьемльи традиційними метóдаме^и Благочестя;

- активізаційи (при сьому) міжнароднїх духовно-культурних з^ьв’яз^ьків ґрупа однодумцїв орґанїзаторів-засновників від України й Українських Громад Зарубіжжя утворил^ьа благодїйне (неприбуткове) цивільне громадське об’єднаннє (Асоціяцію) – Українську Між­народню Місію Духовного Оздоровл^ьення. Ос^ьтаннїм часом вирішуєть ся питаннє переіменування Її на – Місію Духовного Оздоровл^ьення Українс^ьтва.

До предмету дїяльности Місійи (за Статутом) входить виконання робіт Її Наукового, Навчального, Лікувально-оздоров­чого Ц^ьентрів та ряду допоміжних (із с^ьвоїми мікроструктураме^и) сл^ьужб, таких як – добродїйна, видав­нича, культурно-прос^ьвітня та иньші. Одна зі скл^ьадових ос^ьтанньої (серед наз^ьваних) – Гурти українського етнічного (автентичного) співу Благочестя. Мета їх орґанїзаційи – відрод^жуваннє й поширюваннє в побуті українцїв традицій духовної народньої співочої культури.

Плянуєть ся повідкривати філії Місійи в Українї та за рубежем. Вже одна з них існує в Штутґарті (Нїмеччина).

(Далї – сайт найбл^ьижчим часом буде поповнювати ся згідно змісту с^ьего видання журнал^ьу-ґаз^ьети)

---

[1] Платонова Т. Тайная Доктрина Гермеса Трисмегиста. М., 1999. С. 4.

[2] Каузально-казуальної – причинно-випадкової (наслїдкової), дет^ьермінованої – об’єктивно закономірної з причинною обумовл^ьеністю будь-яких явищ.

[3] Гаряев П. П. Волновой геном. М., 1994; Эйнштейн А. Теория единого поля. 1925.

[4] Шипов Г. И. Теория физического вакуума. М., 1993.

[5] Езот^ьеричні – таємні, приховані, призначені виключно для пос^ьвячених.

[6] За допомогою с^ьеї т^ьеорійи, наприкл^ьад, можна пояснити появу з Абсолютного «Нїчого» – «Всього» та – багатьох иньших фактів, отриманих із релїґійного дос^ьвіду.

[7] В. Вернадський видїляє п’ять форм пізнавальної дїяльности – мистец^ьтво, фільозофія, наука й дві форми релїґійного пізнання (Вернадский В. И. Избр. соч., т. 5, М., 1960. С. 120-122).

[8]Братко-Кутинський О. Феномен України: Наукове дослїдженнє. К., 1996. С. 11.

[9] Федорова К. Н. Предисловие / Пучко Л. Г. Биолокация для всех. Система самодиагностики и самоисцеления человека: Научно-практическое руководство. М., 1996. С. 8-9.

[10] Донини А. Люди, идолы, боги: Очерк истории религии. М., 1962. С. 8.

[11] Див.: Гиперборейская вера русов /Сборник. М., 1999.

[12]Братко-Кутинський О. Феномен України... С. 66-67.

[13] Сакральною – священною, шо відносить ся до релїґійного культу й ритуал^ьу.

[14] Про дану етнічну трансову культуру викл^ьадено у статтях, опублїкованих 1996 р. в 1,6,9,14 числ^ьах “Новой Николаевской газеты” та 3-х книгах (3-я през^ьентуєть ся в сайті Інт^ьернету: www. Spas,2Ж com e-mail: Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.) А. Скульським. 1-ша його книга – Спас: Психокультура восточных славян в традициях, обрядах, преданиях, легендах и мифах народов Украины. Николаев, 1997. Про неї див. також у наступних виданнях нашої журнал^ь-ґаз^ьети.

[15] Сил^ьа Спасу – с^ье Дар Благодатьи Божої, Яким надїляють ся високодуховні ос^ьобистостї (Він має 2 рівнї пос^ьвячення – у Спас Вел^ьикий і Мал^ьий).

[16] Див.: Мороз Алексий (священник, к.п.н.) Экстрасенсы: их происхождение и сущность /Світ Пєчєрскій, газ. листок – 1990, перепечатанный в Киево-Печерской Лавре с издания – «Курские Епархиальные ведомости», октябрь, 1990. Автор статтї (поперед^жаючи, правда, про те, шо деякі його думки – приватного характ^ьеру і не є ц^ьерковною істиною) викл^ьа­дає чимало спірних тез, наприкл^ьад, типу тверд^ження – знання божественні та диявольські кардинально ріжнять ся між собов. На мою думку – всї знання про структуру та закони Вс^ьес^ьвіту – від Бога. Найперший же Його (у минул^ьому) помічник – Люципер, відїйшовши від С^ьвітл^ьа у Т^ьемінь і ставши Диявол^ьом, просто, забрав із собою відому для нього частину с^ьих знань і почав їх використовувати у с^ьвоїх цїлях – для руйну^овання всього створеного Богом, «переполюсовавши» методику творення (з «плюсу») на методику руйнування («мінус»).

[17] Вел^ьикі національні культурні цінностї традицій українцїв за ос^ьтаннїй історичний час перестал^ьи передавати ся естафетою поколінь, у чому вирішальну ролю відіграл^ьа шовіністична полїтика їхнього т.зв. «старшого брата» і повна фактична зал^ьежність від нього.

[18] Див.: Скульский А. М. Спас... С. 8, 10-11, 74.

[19] У багатьох країнах с^ьвіту «Reiki» наз^ьивають одну з найдавнійших та найбільш відомих у наш час сист^ьему духовного зцїл^ьення – БОЖИЙ ПРОМИСЕЛ^Ь. Т^ьехнольоґія ЙОГО вимолювання-закл^ьику, проведення й виконання бул^ьа відрод^жена, зас^ьвоєна й передана людс^ьтву на початку минул^ього столїття японським монахом-хрестиянином Мікао Усуїі. Сутністю «Reiki» є Унїіверсальна Житїєва Ен^ьерґія, шо йде від Ус^ьевишнього Творця. Перший скл^ьад «Rei» означає Вищі Начал^ьа. Другий – «КІ» – Ен^ьерґія японською мовою (китайською – «Ці», індїйською – «Прана», а в «слов’янських» хрестиян с^ье – «С^ьвятий Дух» або ен^ьерґія «Любови Божої»).

[20] Див.: Каганець І. В. Пшениця без куколю: Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень. Електронна версія книги. К., 2005. („На ос^ьнові ретельної льоґіко-лїнґвістичної аналїзи канонїчних т^ьекстів Євангелія, інформаційи з Туринської пл^ьащаницї та сучасного розуміння психоінформаційних проц^ьесів здїйсн^ьено очищеннє Доброї Новини від фарис^ьейських вставок – згідно із заповіддю Ісуса Хреста про рокованість віддїлення «пшеницї» Божого слова від «куколю» ворожих фальсифікацій. Відтворено первинний текст Чотириєвангелія в його справжнїй хронольоґічній послїдовностьи. Кожда євангельська подїя оснащена ретельним науковим коментарем з посиланнями на авторитетні дослїдницькі джерела. Ключові місця україномовного перекладу звірені з давньогрецькими текстами. Очищений текст Євангелія зведено в паралельну таблицю з наступною синтезою в цілїсну Добру Новину Ісуса Хреста, Сина Божого. Книга орієнтована на дослїдників Святого Письма і Традиції, теольоґів, священиків, футурольоґів, а також усїх зацїкавлєних у пізнаннї автентичного змісту Хрестового послання сучасному людству”)

[21] Див.: Скульский А. М. Спас... С. 19.

[22] Згідно науки про «Спас» (за даними на 1997 рік). Див.: там само. С. 18-23.

[23] Мт. 22: 37-40.

[24]Тиждень (7 днїв) потрібно для послїдовної роботи з інформаційними інґрамаме^и (записяме^и) на с^ьеми ос^ьновних структурних тїлах: „грубо-фізичному”, ефірному, інстинктивному, емоцїйному, ментальному, каузально-казуальному, інтуїтивному, духовному.

[25] Дана методика, частково, використовуючи й прийом самонавіювання, ґрунтуєть ся на дїї вібраційної ос^ьнови. Тому перефразування будь-якої лєкс^ьеми додаванням до н^ьеї заперечл^ьивого «не» (наприкл^ьад, «грубий» – у «не грубий», «брехл^ьивий» – у «не брехл^ьивий»...) спрацьовує л^ьише на підс^ьвідомий самообман дїєвости. У таких спол^ьуках переважає кількість вібрацій з^ьвукових символїв ос^ьновного змісту над кількістю знакових вібрацій його заперечення, яке през^ьентуєть ся з^ьвукоспол^ьученнєм – «не».

[26] Маєть ся на увазї замісто з^ьвичайного вогню – як «природнього хімічного явища, супровод^жуваного видїл^ьеннями т^ьепл^ьа й с^ьвітл^ьа» (Див.: Вогонь /УРЕ Словник. К., 1986. Т. 1. С. 323), вл^ьасне, Той «Священний Вогонь, що зїйшов із Всевишности при першому священнодійстві Аарона, який жерці повинні були постійно підтримувати на жертовнику» (Див.: 1). Огнь /Протоиерей Дьяченко Г. Полный церковно-славянский словарь. М., 1993. С. 374 та 2). Біблїя. П’ятикнижжє Мойсеєве. 3-я книга: Л^ьевит (9. 24). Віддати «С^ьвященному Очисному Вогню» с^ье – зовсїм протил^ьежне простому спалюванню дїйс^ьтво. Можна обходити ся без ос^ьтаннього, «проводячи» офіру хрестоподїбним рухом над символ^ьом євхарис­тичного жертовника – над запал^ьеною свічкою, ос^ьвяченою в Храмі або – над принес^ьеним із Нього С^ьвященним Вогн^ьем (чи добре намол^ьеним – удома).

[27] Застосовують ся творчі, довільні уявлювання, зорієнтовані на витвір образів бажаного майбутнього на ос^ьнові минул^ього дос^ьвіду „фізичного”, с^ьенсорного, емоційного, ментально­го, льоґічного та інтуїтивного сприймання й відчуття.

[28] Мол^ьитви, які през^ьентують ся мол^ьитовником Благочестя.

[29] До речи, за езот^ьеричними знанняме^и відомо, шо доз^ьемний уклїн тренує та оздоровлює ен^ьерґетичну структуру тонких тїл людини. С^ьвященики на деяких грішників із метою духовного оздоровлювання накл^ьадають єпитимію (покуту) – з виконання (протягом певного часу) 40-ка й більше щоденних з^ьемних покл^ьонїв.