Про Істину, Правду й Брехню в Цивілїзації, шо закінчує с^ьвоє існуваннє

А.Карпун

Передмова

Завдяки способам, які має Людс^ьтво у с^ьвоєму арсеналї для відображення Реальности сучасної Цивілїзаційи можна вже сього дня повнійше та ширше ус^ьвідомити картину с^ьвітобудови.

Ше В. І. Вернадський (1-й Презид^ьент АН України, природознавець, ос^ьновопол^ьожник ґеохемійи, біоґеохемійи, вчення про біос^ьферу та ноос^ьферу) видїляв мистец^ьтво, фільозофію, науку й релїґію як форми пізнавальної дїяльности.

Якшо взяти на озброєннє релїґійну форму – ми зможемо “дїйти” до Істини.

Засобаме^и мистец^ьтва можна відобразити – Правду.

Правди також домагал^ьи ся досягти за допомогою фільозофійи й науки.

Збагнувши сут^ьність Полїтики – зрозуміємо, шо то є сама Брехня.

У народньому вкраїнському побуті розуміннє лєкс^ьеми “полїтика” виражаєть ся – як “брехня”. І с^ье досить вірне визначеннє (про шо доклядно див. далї: у рубрицї даної статтї – Брехня).

А чим відріжняєть ся Істина від Правди?

Відомо, шо правда – учора була одна, сього дня – друга, а завтра – ставал^ьа третьою. Істина ж – конста́нтна (стабільна) й вічна. І Вона – одна. Те ж саме відносить ся до понять з^ьвичаєвости (або моральности) і – моральи. Анальоґічно: перша кат^ьегорія – вічне поняттє, друга – перехідне (теж: учора мораль бул^ьа відмінною від сьогодняшньої, а завтра – буде ше иньшою, тобто – зовсїм відхил^ьеною від обох попереднїх).

Якшо (вічна) Істина полягає в тому, шо “Добро” і “Зл^ьо” завше існують і будуть існувати довіку в душах людей для сприяння духовному зросту ос^ьтаннїх, то (тимчасова) Правда полягає в тому, шо завжди “Зл^ьо” бере верх над “Добром” або, навпаки, завжди “Добро” бере верх над “Зл^ьом”.

І от – фільозофія, наука й мистец^ьтво зорієнтовані “раціональною” С^ьвідомістю на відображуваннє, в ос^ьновному, "історичної" людської Правди, с^ьебто – Правди, яка змінюєть ся з часом у “смугастих” ситуаційних утвореннях морально-психольоґічних мінл^ьивост^ьей (наприкл^ьад: “везіння-промах”) на житїєвому шляху (про “смугасте” житїє див.: Мартынов А. В. Исповедимый путь, М., 1989).

Брехня ж і є Брехня. С^ье прероґатива Князя С^ьвіту с^ьего – Диявол^ьа, який прагне ухиляти Ся від конструктивности (созідання) та пориваєть ся до розвал^ьу всього Сущого. І с^ьим ус^ье сказано. Вона (Брехня) на озброєннї такого явища-поняття, як Полїтика, котра виникл^ьа саме в нашій Цивілїзації. Диявол^ь орґанїзував по З^ьемлї цїлї армії ріжних полїтичних партий, кожда з котрих през^ьентує с^ьвою полїтику (по-с^ьвоєму бреше) для утверд^ження Люциферової вл^ьади над Людьме^и.

Полїтика на протязі сучасної Цивілїзаційи старал^ьа ся проникнути всюди: й до Фільозофійи, й Науки, й Мистец^ьтва. Вона просочил^ьа Ся навіть до Релїґійи (до с^ьфер Істини). С^ьебто апол^ьоґети Полїтики прагнуть, аби їхня Брехня завжди походил^ьа на Правду, ба навіть – на Істину. Шо, наприкл^ьад, ми й спостерігаємо у заполїтизованих конфесіях, зокрема, у Правосл^ьавної України? Отс^ье є розгортання проц^ьесу розкол^ьу й розвалювання цитадельи Єдиної Істини на її числ^ьенностї. Аби у кождого бул^ьа с^ьвоя істина, яка б відріжнял^ьа ся від иньших. І шоби він відстоював її, боровся (воював) за неї з усїма (разом) і кождим (окремо). С^ье засївання на ниві людської С^ьвідомости насїння тотальної осоружности й ворожнечи.

Шо ж таке – Істина в Хрестиянській добі (епосї РИБ)?

Є й ріжниця між сл^ьужінняме^и,

та Господь Той же Самий

1 Кор. 12:5

Істина

Істина – с^ье Бог. А Він є Один для всїх. Л^ьише Путї до Нього – ріжні. Кожен іде до Творця с^ьвоїм Шляхом, Тим, на який його спрямовано з дня народ^ження, а якшо бути зовсїм точним, то – ше ранїйше: до плянування сього народ^ження. І гріх чинити збивання, зіштовхування з єдино вірної для н^ьего Путьи, нав’язуючи якиусь иньшу, осміюючи, руйнуючи взаємоповагу, залякуючи, оббріхуючи вс^ье і вся довкол^ьа. Дайте ж людям іти с^ьвоїми дорогаме^и! На З^ьемлї вистачає місця між Тихими Водаме^и та під Ясними Зоряме^и. На Нїй потрібні житїєві умови Ус^ьевишнїй передбачив для всїх.

Шлях Благочестя з Істиною за Новим Заповітом Ісуса Хреста Сина Божого ос^ьвітлюєть Ся Любов’ю до Бога (замісто Страху до Нього) “...всїм серц^ьем с^ьвоїм, і всїєю душею с^ьвоєю, і всїєю с^ьвоєю думкою”, а також – Любов’ю до с^ьвого бл^ьижнього, як до самого себе, на чому “увесь Л^ьоґос Буття і Пророки стоять” (Мт. 22:37,39,40). Замісто рабс^ьтва – такий Шлях осяюваєть Ся братс^ьтвом у Хресті (<Я вже перестану рабаме^и вас з^ьвати, бо заперечно рабу вíдати, шо пан його чинить... Я вам об’явив ус^ье те, шо почув від Мого Отця [Ів. 15:15]. Тому ти вже, замість раба, маєш з^ьвати ся сином [зі Хрестом]. А як син, то й – спадкоємець Божий через Хреста> [Гал.4:7]).

“Ус^ьвідомити” Істину, як я вже говорив, можна л^ьише через релїґійну форму пізнання – через певний Настрі́й (нас Троє) у ВІРУ-НАДЇЮ-ЛЮБОВ, ґрунтуючи ся на Божес^ьтвенній Мудростї (СОФІЇ – мат^ьері с^ьих “Дочок”), с^ьебто: вийшовши на Духовний рівень С^ьвідомости (више Інтуїційи-Ясновідання) – на Вс^ьевідання (Прозорл^ьивість).

І припинити пошуки “вчителїв” на с^ьвоєму Шляху! “А ви вчителяме^и перестаньте си^ебé з^ьвати, – бо один вам Учитель, а ви всї брати... І припиніть наз^ьивати ся наставникаме^и, – бо один вам Наставник, – Хрестос” (Мт. ХХІІІ, 8, 10).

Бог, посл^ьавши людину на З^ьемлю, надав їй Волю (право вибору) способу проход^ження с^ьвого індивідуального Шляху й Розум, аби Ос^ьтаннїм користувати ся. А також – психот^ьехнїку виходу до трансперсонального стану (про шо буде нижче) для пізнання Істини. Знання Істини для раціонального рівню С^ьвідомости викл^ьадені притчаме^и в Новому Заповіті. Читайте Євангелїю.

Наука т^ьеольоґійи (Санніков С., Любащенко В. ...) стверд^жує, шо, на відміну від послїдовників иньших віросповідань, л^ьише одні хрестияне^и [віруючі в Триєдиного Бога: Отця, і Сина, і Духа С^ьвятого] позбавл^ьені даремних пошуків Істини. Бо Вона з ними.

Продовженнє - далї буде...

повернутися до змісту