< ІЗ МИРОМ ТА ЛЮБОВ'Ю >

Карпун А. (Обробка й укл^ьаданнє). Ритуал Духовного

Оздоровл^ьення (та – «Самооз^ьдоровл^ьення») Мол^ьитваме^и.

 

*  Тут през^ьентована моя спро́ба вільного перекл^ьаду лєкс^ьемного т^ьексту з т.зв. «МО^АС^ЬКОВИТСЬКО-СЛ^ЬОВ’ЯНСЬКОЇ» мови на «УКРАЇНО-САНСКРИТСЬКИЙ» їйи варіянт (С^ьенсор) та – за́мах на вл^ьасну музичну його обробку в манері народньої пісенно-виконавчої творчос^ьт^ьи.

При цьому, у з^ьв’яз^ьку з фарисейськими спотворенняме^и шляхом внес^ьення до первинного т^ьексту вел^ьикої кількос^ьт^ьи  лїнґвопроґрамуючих та иньших диявольських вставок, бул^ьи здїйснені їх вичищування, вил^ьучення або – заміна. Зокрема:

Лєкс^ьема: на небес[ах,и]ех (яка прет^ьендує нес^ьти поняття «небісївського» прос^ьтору) замінена синонімом: на Вс^ьевишнос^ьтї, с^ьвідомо керуючи ся ве^исновкаме^и науки нумерольоґійи про реалїзацію понять, виражених спол^ьученнєм ріжних часток лєкс^ьеми, через переважаючу більшість їх за скл^ьадом знакових (з^ьвукових) вібрацій-інформантів. У лєкс^ьемоутвореннї поняття «небес[ах,и]ех» переважають інформаційні вібрації знаків вимови “бес[и,а]ех”, які й формують направл^ьеннє (вектор) мол^ьитовного з^ьвернення, вл^ьасне, до бісївської с^ьхвери (як поняття). А Отець наш Вс^ьевишнїй знаходить Ся на Вс^ьевишнос^ьтї. Шодо усунення в мо’му пере́спі́ві хуцпістських вставок:

Я погод^жуюсь із Ігорем КАГАНЦ^ЬЕМ (див.: Його статтю –  Молитва «Отче наш» без вставок //Народний Оглядач – щоденна газета неофіційної інформації, настроїв і громадської думки від 26 січня 2013 р. – mailto:editor1[at]perehid.org.ua )…

У нїй ВІН зауважує, шо хварисейськими вставкаме^и – є ше наступне:

«…и не введи нас во искушение» (бо Спокусником є л^ьише Диявол^ь),

«но избави нас от лукавого»(адже с^ье є Перекл^ьадання на Творця с^ьвоїх обов’яз^ьків. Ми самі повинні виз^ьволяти себе від Л^ьукавого (Л^ьихого), тодї Творець нам у цьому допомагатиме.

І я у с^ьвоєму перекл^ьадї зовсїм усунув отсї (наведені) прохання.

Пана КАГАНЦЯ підтримую й у тому шо:

«Гос^ьподня мол^ьитва» починається з Творця («Отче наш»), а закінчувати Ся повинна людьме^и (т^ьекстуально – «должникам нашим»). С^ьебто надаєть ся з^ьв’яз^ьок «Бог—людина», шо є метою релїґійи («ре-лїга» — «відновл^ьення з^ьв’яз^ьку»).

Ал^ье я категорично – проти варіянту ЙОГО перекл^ьаду з використаннєм лєкс^ьем: «на небесах» (див. пояснення више) та – «хай» (хай с^ьвятить ся… хай прийде… хай буде…).

Лєкс^ьема «ХАЙ» у тл^ьумаченнї з ро^усїйської – гармидер, шарварок. Вл^ьасне вона (ся лєкс^ьема) – демонїчного поход^ження. «ХАЙ» с^ье – ім’я одного з богів Ха́осу.

(Згідно науки нумерольоґійи за українською абеткою –

«Хаос» = [8(х)+1(а)+1(о)+4(с)] = 14(1+4) = 5, «Хай» = [8(х)+1(а)+5(й)] = 14(1+4) = 5).

Цихвра-Знак: «5» – вібруючий код Сатанїзму, Пекл^ьа… пантеону Атл^ьантиди [«З^ьемльи Відпавших»]. Від Неї Символ^ь Диявол^ьа  – «5» принесл^ьи в нашу («Післяпотопну») Цивілїзацію А́рії (під проводом с^ьвого Бога А́рідника, с^ьебто – Духа Пітьми) в «ящику» Антидуховної Естахвети.

 

В Ім’я От(и)ця і Сина, і С^ь(и)вятого Духа. Амінь(і)  (3 р.).

 

Мол^ьит(и)ваме^и С^ь(и)вятих от(и)цїв наших, Гос^ь(и)поди Ісусе

Х(и)рес(и)те́, Боже наш(и), помил^ьуй(ї) нас. Амінь(і).

Х(и)вал^ьа́ Тобі, Боже наш, і Ша́на Тобі.

 Гос^ь(и)поди Ісусе Х(и)рес(и)те́ – Сину Єдинород(и)ний(ї)

Віковіч(и)ного Т(и)вого От(и)ця, Ти мовив(и) П(и)речис(и)тими

Ус(и)таме^и С^ь(и)воїми: «Тїль(ї)ки зо М(и)ною можете Т(и)ворити Дїл^ьа». Гос^ьподи, Боже наш(и), Вірою обій(ї)маємо в(и) душі

нашій і сер(и)цї нашому п(и)роре́чене Тобою,

і п(и)рипадаємо до Т(и)воєї Б(и)лагос^ь(и)т^ьи: Допоможи нам

у С(и)П(и)РАВІ нашого Духов(и)ного Оз^ь(и)доров(и)л^ьення,

(у С(и)П(и)РАВІ), ЯКУ

роз^ь(и)починаємо, аби з(и) Тобою раз^ьом ОТ(и)С^ЬЕ Т(и)ворити,

з(и) П(и)ред(и)віч(и)ним(и) Т(и)воїм От(и)ц^ьем і

П(и)рес^ь(и)вятим(и), Б(и)лагим і Живот(и)вор(и)ним(и)

Т(и)воїм(и) Духом(и)

нинї і пов(и)сяк(и)час на Віки́ Вікі́в. Амінь.

 

Царю В(и)с^ьевиш(и)нїй, Утішителю, Душе Іс(и)тини,

шо в(и)сюди єси́ і в(и)с^ье напов(и)няєш, С(и)ка́р(и)бе Доб(и)ра́

і Житїя́ Пода́т^ьелю, п(и)рий(и)ди і в(и)с^ьел^ьи Ся в(и) нас,

і очис(и)ти нас(и) від усякої с(и)к(и)вер(и)ни,

і С(и)паси, Мил^ьос^ьер(и)д(и)ний(ї), душі наші.

 

П(и)рес^ь(и)вята Т(и)рой(ї)ц^ье, помил^ьуй(ї) нас!

Гос^ь(и)поди, очис(и)ти г(и)ріхи наші;

В(и)л^ьадико, п(и)рос^ь(и)ти с^ь(и)вавілля наші;

С^ь(и)вятий(ї), З(и)г(и)лянь(і) Ся і Зцїл^ьи від(и) хороб(и) наших

Імени Т(и)вого зара́д^ьи.

Гос^ь(и)под^ьи, помил^ьуй(ї) (3 р.).

Х(и)вал^ьа От(и)цю і Сину, і С^ь(и)вятому Духови

нинї і пов(и)сяк(и)час і на Віки́ Вікі́в. Амінь.

 

Гос^ь(и)под^ьи, як(и)шо ми зог(и)рішил^ьи,

то П(и)рос^ь(и)т^ьи нас

і по мол^ьит(и)вам(и) нашим(и) – Допоможи кож(и)дому

з(и)дїй(ї)с(и)нити Духов(и)ні Оз^ь(и)доров(и)л^ьення

с^ь(и)воїх(и) п(и)роб(и)л^ьем.

Гос^ь(и)под^ьи, Б(и)лаговол^ьи́.

 

 

 

Помил^ьуй(ї) нас(и), Боже, по Вел^ьикій(ї) Мил^ьос^ь(и)тї Т(и)воїй, і

по м(и)ножес^ь(и)т(и)ву Щед(и)рот Твоїх Очис(и)т^ьи

с^ь(и)воєвілля наші.

Най(ї)паче Об(и)мий(ї) нас од(и) роз^ь(и)г(и)ну́з(и)даннос^ь(и)т^ьи

нашої та від(и) г(и)ріхів(и) наших

очис(и)т^ьи нас.

Бо роз^ь(и)гуль(і)ніс(и)ть(і) нашу ми з(и)наєм і г(и)ріхи наші є

зав(и)ше перед(и) наме^и.

П(и)роти Тебе Єдиного ми зог(и)рішил^ьи і перед Тобою З(и)л^ьо

в(и)чинил^ьи, то і п(и)равий(ї) Ти в(и) Речах(и) Т(и)воїх(и) та

П(и)равуваннї Т(и)во́’му.

С^ье бо в(и) с^ь(и)вавіль(і)нос^ь(и)тї ми зача́ті й у г(и)ріхах(и)

народил^ьи нас(и) мат^ьері наші.

От(и)с^ье бо Іс(и)тину полюбив єси́ й Таєм(и)не Муд(и)рос^ьт^ьи

С^ь(и)воєї Явив(и) Ти нам.

Ок(и)ропи́ нас(и) Гісо́пом(и) – то й очис(и)тим(и) ся,

Об(и)мий(ї) нас – і с(и)танемо білїй(ї)шими від(и) с(и)нїгу.

Дай(ї) нам(и) почути В(и)тіху та П(и)рояс(и)нювання – і наші

с(и)к(и)ру́шені кос^ь(и)тї з(и)радїють.

Від(и)вер(и)ни Л^ьиц^ье Т(и)воє од(и) г(и)ріхів(и) наших і в(и)сї

гал^ьабу́р(и)д(и)нос^ь(и)тї наші Очис(и)т^ьи.

Сер(и)ц^ье чис(и)те в(и) нас(и), Боже, Ут(и)вори і в(и) Душах(и)

наших(и) Дух(и) П(и)равий(ї) Воз^ь(и)роди…

Вер(и)ни нам(и) Радїс(и)ть(і) С(и)пасїння Т(и)вого і Духом(и)

В(и)л^ьадич(и)ним Ут(и)вер(и)ди нас.

Ука́жемо с^ь(и)вавіль(і)никам(и) Доро́ги Т(и)вої –

і г(и)ріш(и)ники до Тебе наве́р(и)нуть(і) ся.

Із(и)бави нас(и) від(и) вини к(и)рови, Боже, Боже Порятун(и)ку

нашого, і язик(и) наш(и) радїс(и)но п(и)рох(и)вал^ьить(і)

с(и)п(и)равед(и)л^ьивіс(и)ть Т(и)вою…

Бо, як(и)би Ти жер(и)т(и)ви захотїв(и), дал^ьи би ми, та забиття́ і

в(и)с^ьес(и)па́л^ьення п(и)ротив(и)нї Тобі.

 

А ЖЕР(и)Т(и)ВА БОГОВИ  –  ПОГАМО́ВАНА

ГОР(и)ДЇС(и)ТЬ  у  ДУ́СЇ  й(ї)  ЗАМИ́РЕНІС(и)ТЬ  у  СЕР(и)ЦЇ

ГОС^Ь(и)ПОДОМ(и)  П(и)РИЙ(ї)МАЄТЬ(і) СЯ….