(Про осьобльивосьтї Еньерґоінхвормаційних Вібрацій для даної рубрики див. у відтвореннях «Проєкцій зі Задзеркалля» і «Одухотворення Сьвічада» Архетипу «ВОЛЬЕЛЮБ» за статтею «ШТУРВАЛЬ ЗО́РЯНОГО МАХОВИКА ДОЛЬИ УКРАЇНИ»)
Гендерна рівність та гендерне партнерство у сучасній духовно здоровій сім’ї
Авторка – Наталія Скакун
(вчителька іноземних мов,
етики та Християнської
етики
НВК №33
Маріїнська гімназія)
Див.: в Інтьернеті на сайті – gymnasium33.dp.ua/22/skakyn_gend.htm
 |
Людина починається з добра, Із ласки, із великої любові, Із батьківської хати і двора, З поваги, що звучить у кожнім слові, Людина починається з добра, З уміння співчувати, захистити. Це зрозуміти всім давно пора, Бо ми прийшли у світ добро творити. Людина починається з добра, Із світла, що серця переповняє, Ця істина, як світ, така стара, А й досі на добро нас надихає. (Л.Забашта) |
Наявність гендерної рівності та гендерного партнерства, в істинному розумінні цих понять, є надійним підґрунтям духовно здорової сім'ї. Та при яких умовах, в першу чергу зумовлених самою суттю людини, можлива наявність таких безцінних надбань? Чи, взагалі , можлива в сучасному світі сім'я, в якій панує розумінні фізичної, емоційної та духовної сутності іншої статі, поваги до неї як особистісно та соціально компетентного композитуму? У світі, який наповнений викривленими уявленнями про гармонію, красу та свободу? Ці питання постійно виникають у прогресивних, мислячих науковців, які прагнуть зберегти людину. Так-так, пошук дієвих, подекуди ідеальних рішень, спроби роз'яснити людині її цінність спонукають підійти до «техноґенно викривленої» сучасної людини з різних сторін. Та які б шляхи до відродження людини не пропонувались, незмінно всі аргументи зводяться до духовно-морального базису, який має бути присутнім у людині.
Якщо уважно вдивитися у світ, в якому ми живемо, то подих перехоплює від того, наскільки гарно і мудро він створений! В його досконалій величі панують неперевершена краса, гармонія і спокій. Квітам Творець дав красу і ніжний запах, птахам - крила, щоб вони могли полинути у небо. Людину ж - Своє найдосконаліше створіння - Він зробив схожою на Себе. Він дав нам розум, щоб ми збагнули своє високе християнське призначення, дав серце, щоб ми любили Бога і ближнього, сіяли навколо себе добро. А найголовніший скарб, яким Господь наділив лише людей, - це душа, завдяки якій ми можемо називати себе дітьми Божими. Загальнолюдські цінності та християнські цінності, які є культурно формуючими для нас, українців, відповідні між собою. Християнська мораль в своїй глибинні суті ґрунтується на Божественному Одкровенні для людини. Через Біблію передається людству система побудови міжособистісних стосунків для забезпечення щасливого і гармонійного життя на землі. Читаючи Старий та Новий Завіти, можна знову й знову переконатися в тому, що християнські моральні чесноти не втратили своєї актуальності й продовжують бути головним мірилом, оцінкою вчинків сучасних людей і всього суспільства. Вони є найбільшим духовним скарбом, надбанням людства, невід'ємною складовою частиною багатовікової національної культури. Тому, торкаючись питань про гендерну рівність та гендерне партнерство, як одного з найактуальніших у Європі та взагалі, в світі, не можна пройти повз того, що вже багато років є духовним базисом багатьох поколінь, а також по-новому поринути до скарбниць Християнства та почерпнути все те добре, що довело свою неперехідну вартість упродовж багатьох століть.
У різних країнах світу вивчається релігія, яка є культуро утворюючою в цій країні, і це, безумовно, має свій сенс, адже Західний світ уже зіткнувся з проблемою високого інтелекту, розвитку науки та технологій і повною деградацію в людині того, що дає їй ознаку як людині - моральних чеснот: надвисокий професіоналізм у розпорядженні людини без совісті призводить до катастрофи багатьох... Отже, у Бельгії, Греції, Іспанії, Фінляндії вивчається релігія. У Данії навчають християнської моралі (саме так звучить назва предмету); в Австрії та Норвегії - основи релігії; у Швеції, Ісландії - релігійне навчання; у Португалії, Великобританії, Німеччині - релігійне виховання; у Люксембурзі - релігія та етика.
В основі Християнської етики лежить прагнення плекання духовності, доброти, людяності, милосердя, чеснот, працьовитості, виховання духовно багатої особистості. Серед моральних цінностей християнства відзначається ідея оптимістичного, радісного сприйняття світу. У щоденному житті маємо безліч факторів, в тому числі і у внутрішньо сімейних стосунках, які несуть із собою жаль і смуток. Без віри, надії і любові подолати всі негаразди надзвичайно важко. Християнство є завершеною цілісною системою поглядів, дотримання яких дозволяє гідно прожити і один день, і ціле життя.
Взаємна любов веде до створення родини, яка відіграє виняткову роль у житті суспільства і особистості. Від морального добробуту кожної родини залежать добробут всього суспільства і держави; а руйнування родини є неминучим наслідком руйнування суспільства, держави та моральних устоїв суспільства. Родина покликана забезпечувати особисте щастя людини. На сім'ю покладаються важливі завдання: це народження та виховання дитини, матеріальне забезпечення всіх членів сім'ї, турбота про батьків, організація дозвілля. Характерними ознаками духовно здорової сім'ї є взаємна повага всіх членів родини, прагнення виховати дітей на принципах загальнолюдської моралі, ідейний зв'язок на спадкоємність поколінь, дружба дітей і батьків, подальше підвищення моральних і естетичних потреб членів родини та інші.
Сім'я - найперша умова закономірної появи дитини, життєдайне джерело позитивних людських емоцій, піднесення її душевних і фізичних сил. Як батьки і сім'я потрібні дитині для повного її становлення, так і батькам потрібні діти для духовного зміцнення і особистісного зростання, забезпечення особливих потреб життєдайності сім'ї.
Сім'я є першоосновою духовного світу, де вперше людина знайомиться із моральними засадами і християнськими цінностями, розвиває в собі духовне і моральне почуття. Тому і Господь, перш ніж вступив на служіння суспільству, благословив шлюб - це описується як чудо перетворення води на вино в Канні Галилейській. І апостоли, проповідуючи слово Боже, вносили його у кожний дім. Любов двох людей закріплюється шлюбом, що є добровільним рішенням. Отже, єднання двох осіб - жінки і чоловіка - повинно мати певний духовний алгоритм, який закріплений Законом Божим. І такий алгоритм існує, згідно йому - з одного боку має бути любов і добровільне підкорення, а з іншого - любов і добровільне піклування. Якщо уважно прослідкувати - початком гармонійної родини є любов, також алгоритм не дає нам різкого розподілу, хто і за яких обставин має підкорюватися, сутність полягає в тому, що людина, перш за все, живе за правилами, даними Богом і підкорюється в першу чергу Йому. Підкорення та піклування маж бути із боку кожного партнера, і правити цією стороною взаємин має розумність та виваженість. І у світовій історії, і у внутрішньо сімейних історіях є багато прикладів підкорення жінці, але мова ведеться про домінанту її якостей (розум, вміння мобілізувати сили, відповідальність та ін.) у певний час при певних умовах. Перед Богом рівні і чоловік, і жінка: перед кожним стоять свої завдання, кожен наділений певними якостями - та все це заради гармонійного існування двох, та радісного існування багатьох поруч або разом із ними. «Покине тому чоловік батька і матір і пристане до дружини своєї, - і стануть вони обоє одним тілом. Тому що немає вже двох, а є вже одне тіло» (Мф. 19, 5-6; Бут.2, 24). Одним, єдиним, нероздільним цілим сім'я може стати тільки тоді, коли її основою є любов. Любов у Християнстві - найперша і найважливіша чеснота і сама сутність життя. Тільки «любов довго терпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не величається, не гордиться, не безчинствує, не шукає свого, не дратується, не мислить зла, не радіє неправді, але радіє разом істині, все покриває, всьому вірить, усього сподівається, все переносить»(1 Кор. 13, 4-7). І якщо ми зробимо «текстову ретроспекцію» цього вислову, то зможемо знайти і корінь духовно нездорової, викривленої родини, в якій не панує любов у серці кожного її члена. Довготерпіти і милосердувати можливо тільки, зрікаючись себе; не заздрити можливо, тільки в тому випадку, коли людина не порівнює себе з іншими; не величатися можливо тоді, коли не ставити себе над іншими... зло, тиранія, знущання, пригноблення - продукти гіпертрофованого «Я», самості, запорозуміння, нарцисизму, егоїзму. Та як би ми не називали цей «продукт», сутність полягає в тому, що відсутність любові - це початок руйнування особистості, сім'ї, суспільства, держави, цивілізації. З цього виникає гостра потреба навчити сучасну людину любити, берегти та вдосконалювати те, що їй вже дано. Уміння любити і приймати ближніх такими, якими вони є, - це зовнішній прояв внутрішньої досконалості людини. Доброзичливість, повага, уміння пробачати, чутливість до потреб інших - це ознаки, характерні для життя духовно здорової сім'ї. Як же навчити любити? З чого почати цей шлях у загальнолюдському масштабі? Напевне. Що тільки з пізнання себе та інших.
Життя людини - це шлях до Бога. Кожен із нас на цій дорозі плекає свої цінності: хтось, наприклад, прагне здобувати знання, інший ставить собі за мету піднятися на вершину кар'єрної драбини, дехто вбачає зміст життя у створенні сім'ї... Та, крім того, є ще одна вартість, спільна для всіх, яка формує людину, робить її благородною, шляхетною, додає внутрішньої краси. Це - чеснота. Вже давні дохристиянські філософі велику увагу приділяли чеснотливому життю. У Християнстві воно набуває особливого характеру, стає шляхом, який провадить та уподібнює людину до Бога.
Добра людина - та, що не тільки має у собі віру, але й намагається своїм життям та добрими справами прокладати свій життєвий шлях. У добрих справах у відношенні до інших виховується душа людини. Чим більше ми робимо добрих справ для оточуючих, тим більше вдосконалюємося, наближуємося до Божого образу.
«Віра без добрих справ мертва» - говорить нам Священне писання. Будь-яка добра справа, нехай-то милостиня, допомога ближньому, слухняність батькам, співчутті до нужденних, терпіння та старанність у роботі і навчанні або інші справи прикрашають людину і втілюють її істинну любов. Цьому вчили нас пращури і треба це тільки згадати і належним способом подати сучасникам. Зафіксовані як закони, як повчання мають свою силу та актуальність і на сьогодні, наприклад, такі як повчання Великого Київського князя Володимира Мономаха.
ПОВОДЬ СЕБЕ З ІНШИМИ ТАК, ЯК ХОТІВ БИ, ЩОБ ПОВОДИЛИ Б СЕБЕ З ТОБОЮ ВОНИ.
УКРІПЛЮЙ ТІЛО ТА ДУШУ, ПРОСВІТЛЮЙ РОЗУМ.
ПРАЦЮЙ ТАК, ОБ ПІСЛЯ ТЕБЕ НІЧОГО НЕ ПЕРЕРОБЛЮВАЛИ.
БУДЬ ЗАВТРА КРАЩЕ, НІЖ ТИ Є СЬОГОДНІ І БУВ УЧОРА.
НЕ ДОЗВОЛЯЙ СИЛЬНИМ ПРИНИЖУВАТИ СЛАБКИХ.
НЕ ЗАЛИШАЙ БЕЗ ПІКЛУВАННЯ ХВОРИХ, НЕ ЗАБУВАЙ ПРО БІДНИХ.
ШАНУЙ ЛІТНІЙХ ЛЮДЕЙ, ЯК СВОЇХ БАТЬКІВ, ВОЗЛЮБИ ЮНИХ, ЯК БРАТІВ.
НЕ МАЙ ГОРДОСТІ АНІ В РОЗУМІ, АНІ В СЕРЦІ.
ДІЗНАВШИСЬ ПРО ДОБРЕ, ПАМ'ЯТАЙ ЙОГО, А ЧОГО НЕ ЗНАЄШ, ТОМУ ВЧИСЬ.
ЖИВИ ДЛЯ БАТЬКІВЩИНИ, ЛЮБИ ЛЮДСТВО.
Чесноти вказують на те, що справжньою гідною людиною є та, яка прагне бути праведною, відданою, твердою, відкритою, стриманою, спокійною, справедливою, працьовитою, терплячою. Це є справедливим і для гендерного рівноправ'я та партнерства у сім'ї.
Сьогодні у світі реклами, телебачення, Інтернету моральність не може легко знайти належного їй місця. Матеріальний світ з його спокусами так втягує у себе людину, що в неї не залишається часу для духовних вартостей, вони залишаються легендами і міфами давнини. Та запитаймо себе: чи змінилася людина упродовж 2000 років? Звичайно. За рахунок нових досягнень науки і техніки світогляд та стиль її життя стали іншими. Але чи змінилися її духовні прагнення? У глибині людської душі залишилось бажання її відновити. І допоки це прагнення є живим і активним, не втрачена надія на повернення людині і любові, з якої починається сім'я. Подружжя повинно мати довіру один до одного, але також не бути байдужим і занадто впевненим в тому, що вони нерозривно зв'язані; вони повинні намагатися знову і знову здобувати любов і повагу один до одного. «Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина» (1Кор. 7,5).
З'єднані шлюбом, як і всі люди, з багатьма недоліками і слабостями, тому вони зобов'язані мати взаємне терпіння та турбуватися про усунення недоліків. Хто щиро любить, той неодмінно буде прагнути до морального удосконалення і усунення як своїх власних недоліків, так і в своєї другої половини. У подружжя - безліч добрих нагод для взаємного сприятливого впливу. Сила чоловіка стосовно дружини полягає в його стратегічному мисленні і вольовій перевазі; а сила дружини стосовно чоловіка полягає в її відданості, вірності та любові.
На основі Священного Писання, чоловік стоїть на чолі сім'ї, але дружина не нижче від чоловіка за моральними чи особистісними якостями, у цьому значенні вони абсолютно рівні; чоловіча і жіноча стать єдина в Христі Ісусі (Гал. 3, 28; Пет. 3,7); верховенство чоловіка є наслідком природи чоловіка і жінки. Те, що верховенство чоловіка аж ніяк не деспотичного характеру, це видно з ясної Заповіді Священного Писання: «Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву і пожертвував Себе за неї»(Еф. 5,25); і ще «Чоловіки, любіть своїх дружин і не будьте з ними суворі»(Кіл. 3,19). Як глава родини чоловік має оберігати дружину і щадити її... виявляти їй честь, бо вона є спадкоємицею благодаті життя (1 Пет. 3,7), піклуватися про добробут родини (1Тим. 5,8), правити будинком (1Тим. 3,4) і бути представником і охоронцем його у суспільстві. А дружинна повинна бути душею будинку, прекрасний зразок такої берегині змальовує Соломон у книзі Притч 30, 10-31.Обовязки жінки - жінки, матері, фахівця або ж громадської діячки - зовсім не легші і не менш важливі, ніж обов'язки чоловіка. Отже - народження та становлення духовно здорової сім'ї - неодмінно починається з виховання гідної людини.
Гендерна просвіта в Україні має відповідати національному вихованню, українській ментальності, психіці, традиційним рисам ідеалу людини, а саме: вірі в Бога, пошані до заповідей, життєдайним прагненням морального вдосконалення, прагненням внести в усе початок любові, вірі в значущість духовного над матеріальним, відкритій живій совісті. Також питання гендерної рівності і гендерного партнерства повинно розглядатися у невідривному зв'язку з питанням формування морально відповідальної особи.
 |
Соціально-психологічні особливості поведінки партнерів у позашлюбних стосунках Автор: Admin (див.: сайт – kayiles.ru Соціально-психологічні особливості поведінки партнерів у позашлюбних стосунках) |
Особливості поведінки змінює шлюбного партнера чоловіка в сім'ї і за її межами багато в чому залежать не тільки від об'єктивних обставин, що провокують його на подружню зраду, а й від цілого ряду суб'єктивних умов, які можуть розглядатися як передумови подружньої невірності.
Серед умов, які здатні привести до зради, слід звернути увагу на наступні фактори:
– індивідуально-особистісні якості шлюбного партнера;
– роль сім'ї в його житті і ставлення до неї як до значущої для себе цінності;
– конкретні причини та мотиви, що спонукали до порушення подружньої вірності;
– ступінь емоційної залежності від шлюбного і позашлюбного партнерів та ін.
Як свідчить практика сімейного консультування, існує 6 найбільш поширених поведінкових реакцій у позашлюбних зв'язках:
1. "Азартна гра". зраджує дружині захоплюється "добуванням" осіб протилежної статі; зі збільшенням числа перемог підвищується відчуття власної значущості і цінності. Він зав'язує короткочасні знайомства, не замислюючись про можливі наслідки. Проте в більшості випадків зі своїм партнером по шлюбу пов'язаний емоційно. У таких сім'ях часто спостерігається цикл: зрада - виявлення - покаяння - прощення - зрада. Зупинитися в подібному сексуальному марафоні "гравця" змушує загроза розриву, тому що він дорожить сім'єю.
2. "Пошуки щастя". Ця модель позашлюбного поведінки частіше зустрічається у жінок, які залишаються незрілими, несамостійними особистостями. Сім'я для них служить лише засобом економічного забезпечення. Свої домашні обов'язки виконують неохоче і недбало. В чоловіки вибирають серйозних партнерів і вимагають від них повної віддачі сил для блага і матеріального постачання сім'ї. Рівень сексуальної реактивності зазвичай невисокий, а секс використовується ними як засіб заохочення чи покарання.
Сподіваючись на сімейне щастя, така жінка зазвичай проявляє достатню турботу про сім'ю на початку спільного життя і в той період, поки діти ще малі . Коли ж діти підростають і більше не потребують постійної турботи, вона починає нудьгувати і вимагає від чоловіка, щоб він забезпечив їй "наповнену життя". Чоловік, як правило, не розуміє, чого від нього хочуть.
На цьому етапі дружина вступає у позашлюбні зв'язки, причому про розпад сім'ї мова не йде до тих пір, поки не підвертається можливість придбати більш високий рівень матеріального забезпечення або вищий соціальний статус. Коли факт зради стає очевидним, дружина його визнає, але звинувачує у зраді не себе, а чоловіка. Однак позашлюбний партнер часто вислизає від будь-яких зобов'язань, не маючи серйозних намірів створити сім'ю.
Таке закінчення невдалого роману підноситься як принесення себе в жертву сім'ї і дітям. Іноді обдурений чоловік втрачає емоційну залежність від дружини, і вона, відчуваючи це, починає побоюватися, що він може її кинути. При такому розвитку подружніх стосунків її позашлюбна зв'язок обривається швидше, і пошуки щастя на стороні тимчасово припиняються.
3. "Відведені і не відпущений". Поведінкова реакція такого типу властива випадково змінив дружину, найчастіше чоловікові. Чоловік не хоче йти з своєї сім'ї і не має наміру підтримувати випадкову позашлюбний зв'язок. Він розуміє, що дозволив собі щось зайве і тому хотів би скоріше від цього позбутися. Якщо йому вдається припинити позашлюбні стосунки без скандалу з боку позашлюбної сексуальної партнерки, то його поведінка в сім'ї під впливом докорів совісті може навіть покращати.
Однак часто в гру включається коханка. Те, що чоловік приймав за скороминущу зв'язок, вважав випадковістю, може іноді виявитися майстерно поставлених пасткою нової партнерки, яка шукає постійного партнера або супутника життя.
Вона сама намагається зробити так, щоб дружина дізналася про зраду, в надії, що в такому разі він буде змушений залишити сім'ю. Коли дружина дізнається про зраду, чоловік відчуває полегшення і навіть намагається створити з нею коаліцію проти позашлюбного партнерки.
4. Рольова поведінка невірного чоловіка цього типу умовно можна позначити, як "починав нове життя". Тут мова йде про створення нового шлюбного союзу. Ініціатор шукає нового, "кращого" партнера. Подібна поведінка характерна для тих випадків, коли не задовольняє подружжя шлюб продовжує зберігатися заради дітей, хоча діти вже стають незалежними.
Це може бути також і своєрідним проявом "синдрому заїждженої коні", коли досяг стійкого соціального стану 45 -50-річний чоловік вирішує залишити свою постарілу дружину і одружитися з молодою, щоб сексуально проявити себе і ще "взяти дещо від життя", поки не пізно. З дітьми він хоче зберегти гарні відносини, а свій перший шлюб розцінює як зжив себе робочий союз. Провину за розпад сім'ї проектує на дружину, вважаючи, що сам він виконав сімейний борг сповна, намагався зберігати сім'ю як можна довше, а тепер має моральне право бути щасливим і "пожити залишок життя для себе".
5. Поведінка "домогосподарки" . Це варіант імпульсивних поведінкових реакцій, властивий більшою мірою обдуреному чоловікові, який втрачає контроль над своїми діями. У поведінковому плані змінює партнер майже не відрізняється від нього.
Зазвичай в основі цих зрад лежить втому від шлюбу, побудованого на стереотипних відносинах і має деградуючий рівень комунікації. Позашлюбні зв'язки в таких випадках є приємною зміною домашньої рутини.
Обдурений партнер зазвичай більше стурбований проблемою, як простіше і швидше "захопити" дружина на місці злочину в момент зустрічі з новим предметом любовної прихильності. Тому на рекомендації та поради щодо збереження родини не звертає уваги, а зраджує дружину влаштовує вдома "пекло".
Найчастіше в подібній ситуації опиняються жінки, які ганьблять чоловіка на роботі, ображають його перед дітьми, родичами та знайомими, намагаючись проінформувати якомога більшу кількість людей про його погані вчинки. В кінцевому підсумку подібні "розборки" закінчуються розлученням.
6. "Солідна гра". Така різновид поведінки зазвичай властива емоційно і психосоціальної зрілим індивідам, яких з різних причин не задовольняють інтимно-сексуальні стосунки з чоловіком. Причиною може бути біологічна схильність до проміскуїтет або розбіжність бажань шлюбних партнерів в сексі.
Найчастіше подібну незадоволеність відчуває чоловік, тому саме він має позашлюбні зв'язки. Однак по відношенню до партнера по шлюбу і до своєї сім'ї веде себе досить серйозно і відповідально. Його зради зазвичай добре законспіровані, і він в них ніколи і нікому не зізнається.
"Солідний гравець" вибирає позашлюбного партнера з аналогічною мотивацією, бажаючи, щоб любовно-сексуальна гра була "солідної" двосторонньо. Під позашлюбного зв'язку жоден з партнерів не опускається до зайвої емоційної залежності від цього союзу, обидва розглядають його лише як доповнення до законного шлюбу, як "додаткове задоволення". Позашлюбна зв'язок, таким чином, не створює їм проблем в сімейному житті, у виконанні подружніх і батьківських функцій.
Хоча сексуальність і є для них певною метою, вони в усьому дотримуються міру, щоб не нашкодити людині, з яким знаходяться в таємних інтимних відносинах. Якщо вдається утримувати позашлюбні зв'язки в певних рамках, то виникнення конфліктної ситуації можливо лише тоді, коли в результаті якоїсь "нещасної випадковості" прихована зв'язок виявляється.
 |
Сексуальна гармонія в шлюбі. Сексуальні проблеми у
взаєминах чоловіка і жінки Авторка: Хамітова Інна Юріївна Матьеріяльа взята з Інтьернету (див.: сайт – kayiles.ru/category/ljubov-i-seks). |
Вони жили довго і щасливо і померли в один день". - Ця фраза, як правило, вінчає казки, що закінчуються весіллям головних героїв. Очевидно, мається на увазі, що і секс в цьому шлюбі був також прекрасний. "Так, в казках все, звичайно, чудово - скажете ви, - але в реальному житті так не буває ..."
А як воно насправді? Що потрібно для того, щоб казку зробити бувальщиною?
Чи можливо пронести почуття пристрасної закоханості через роки подружжя, зберегти гостроту бажання і свіжість відчуттів молодят? Або неминуче згасання сексуальних емоцій чоловіка і дружини, зниження до мінімуму або взагалі повне припинення їх статевих контактів один з одним?
Є також і інші питання, природним чином виникають в зв'язку з означеної темою. У кожній чи пари сексуальне життя розвивається по одному і тому ж сценарію? Чи існують тут загальні для всіх закономірності? Чи є певні етапи, які повинні пройти подружжя протягом спільного життя? Наскільки неминучі так звані "подружні зради", зв'язки на стороні, і чому вони трапляються? І, нарешті, чи можна досягти сексуальної гармонії в шлюбі - якщо не "казковою", то, по крайней мере, що задовольняє обох?
Проведені серед пар зі стажем соціологічні опитування показують різні варіанти розвитку подій. Деякі з опитаних стверджують, що "ходити на сторону" - це нормально, а в ряді випадків навіть корисно для зміцнення відносин. Інші впевнені, що після періоду закоханості, бурхливого, жаркого сексу медового місяця завжди настає фаза зниження активності, що переходить у втрату сексуального інтересу до партнера, нудьгу аж до завершення інтимних контактів між чоловіком і дружиною зовсім. Треті ж розповідають, що їм вдалося не лише зберегти регулярну, що задовольняє подружжя сексуальне життя , а й досягти взаєморозуміння, по-справжньому теплих і близьких відносин між собою.
"Всі щасливі родини схожі один на одного", - писав класик. І це дуже співзвучно сказаному тими парами, сексуальне життя яких можна назвати вдалою. Дійсно, період пекучого сексуального бажання поступово проходить, поступаючись місцем більш спокійним, але при цьому не менш приємним і захоплюючим інтимним стосункам. Зазвичай частота статевих контактів з роками зменшується, разом з тим значно зростає їх якість і задоволеність від сексу обох подружжя.
Відомо, що закоханість з гострою стадій переходить або на більш глибокий рівень - любові, або повністю сходить на "ні". Так і сексуальне життя в шлюбі може згодом як покращитися, так і зовсім зачахнути. Всі залежить від того, на яких почуттях засновані ті чи інші відносини. А також від готовності кожного з подружжя довіряти іншому, поважати його інтереси і потреби, прийняти таким, яким він є - готовності до істиною близькості.
Образно кажучи, краще прочитати кожну сторінку однієї книги, ніж по 1-2 сторінки з різних. Пари, які обрали такий принцип взаємовідносин один з одним, як правило, отримують в нагороду гармонійну сексуальне життя і надійного партнера поруч.
Трохи статистики.
Частота сексуальних контактів у сімейної пари у віці 20-40 років становить в середньому 2-3 рази на тиждень, а потім повільно знижується до 1 разу на тиждень і Проте після 50 років. Хоча, в основному, частота статевих зносин із збільшенням тривалості шлюбу знижується, у деяких подружжя сексуальні відносини з плином вреені поліпшуються, і їх статева активність після 15-20 років шлюбу виразно підвищується.
25% жінок, що перебували в шлюбі один рік, не відчували оргазму при статевих контактах з чоловіками. При цьому серед подружжя з 20-тирічним стажем таких - лише 11%. Від 45% до 53% і більше дружин (за даними різних досліджень) повідомили, що вони стали досягати оргазму в 90-100% всіх статевих зносин на 15-му році заміжжя.
Речі.
Для деяких подружніх пар відсутність у жінки оргазму при коитусе може виявитися серйозною проблемою. Іншим - це не здається загрозою їх шлюбу. У будь-якому випадку, для того щоб впоратися з довголітніми проблемами, набагато краще звернутися до фахівця, ніж діяти за принципом "зроби сам".
Дані з огляду в "Плейбой" показують, що переважна більшість одружених чоловіків і заміжніх жінок, що описують власний подружній секс як доставляє велике задоволення, називали відносини з чоловіком (дружиною) як дуже близькі. Серед тих же, хто вважав свій секс у шлюбі неприємним або задовольняють, ніхто не говорив про близькість з чоловіком.
В суспільстві існує уявлення , що через кілька років сімейного життя секс вмирає. Це, безумовно, не так.
Дійсно, часто пари скаржаться на те, що у них на самому початку відносин все було прекрасно, а зараз їх долає нудьга. Мало того, вони думають, що це нормально - відчувати нудьгу в сексі. Насправді, це величезна помилка, бо аж ніяк не кожен шлюб має похований секс. І багато пар з великим сімейним стажем розкажуть, як багата і різноманітна їх сексуальне життя. Інша справа, що люди, коли зустрічаються, закохуються, вони живуть на адреналіні, який є кращим збуджуючим засобом. У період закоханості збудження відбувається саме по собі, але ж на зміну закоханості можуть прийти інші почуття - близькість, довіру, теплота. Все це не означає, що секс стає нецікавий, просто він з гострого, яскравого стає глибоким. Він здатний викликати такі переживання, які сексу в стані закоханості і не снилися. Але не всі пари роблять цей крок. Так, закоханість прекрасна, вона здатна стати прекрасною базою для довгих і щасливих стосунків і вже точно яскравим і прекрасним спогадом на все життя.
Так само цікаво буває грати в теніс з новим партнером, але по справжньому цікаву партію можна зіграти з тим, кого ти знаєш, хто знає тебе. Всі справжні висоти доступні тільки з зіграним партнером.
Часто людям здається, що любов пройшла, все вже не так привабливо, і тому прагнуть знайти наступного сексуального партнера. Це, звичайно ж, дорога в "нікуди ". Адже людина, насправді, тікає не від" прісного ", як йому здається, сексу, а від близькості. Адже що означає любовний трикутник? Людина не близький з дружиною, тому що у нього є коханка, і він не близький з коханкою, тому що у нього є дружина. І від жодної він не йде, бо тоді доведеться створювати по справжньому близькі стосунки з однією людиною.
Хочу ще сказати про секс у похилому віці, який, звичайно ж , всупереч розхожій думці про його відсутність все ж існує і має свої особливості. Він відрізняється зрушенням у велику ніжність. У літніх людей, як і у немовлят, ерогенною зоною є все тіло. Секс стає набагато глибше, ніжніше, різноманітніше, з нюансами. Звичайно , можуть бути анатомічні проблеми - сухість піхви, слабка ерекція, але на якості задоволення, одержуваного від сексу це, як правило, ніяк не відбивається.
Тому, чисто сексуальні проблеми в практиці зустрічаються украй рідко. Набагато частіше зустрічаються проблеми у взаєминах. Навіть при анатомічних особливостях, фізичних захворюваннях, якщо люди не мають психологічних проблем, вони успішно "підкласти" один під одного якщо у них довірчі відносини.
В матеріалі використані деякі дані з книги У. Мастерса, В. Джонсона, Р.Коллодні "Основи сексології".