Продукування житїєвої ен^ьерґійи.

Реферат: Концепція людини: підходи і тл^ьумачення /сторінка 2.

Автор – анонїмний

www.br.com.ua <Реферати українською> Філософія

(http://www.br.com.ua/referats/Philosophy/115321-2.html)

У якостях людини знаходимо три гранї їйи сут^ьнос^ьт^ьи – природню, соціяльну й духовну. Зауважимо, шо с^ье – найбільш об'ємний підхід до визначення людини, які також, в тій або иньшій мірі, з акцентом на те чи она́ке нача́л^ьо, вказують на природнє, соцїяльне й духовне коріннє людини – як Ус^ьел^ьенського Явища.

Однак, слїд згадати, що з названих трьох сутнісних начал людини в попередній період розвитку вітчизняної науки відверто ігнорувалось первонача́л^ьо – д^жерело духовне і акцент періодично переносився то на біологічну, то на соціальну основу людини. Людина вважалась або біосоціальною істотою, що означало первинність природного щодо соціального, або істотою соціоприродною, що утверджувало пріоритет соціального над біологічним. Але в обох випадках духовне включалось до складу  соціального, підпорядковувалась йому як частина цілому.

 Закономірно, що навчальні і академічні літературні джерела вказують на непослабну увагу, яку надають фахівці проблемі єдності і взаємодії природного та соціального [10, 314 -315], біологічного і духовного [4, 249-250; 7, 159; 10, 315-316].

 Якщо систематизувати концепції людини, відомі в історії людської думки з давніх часів до нашої доби, зосередившись на спільному та відмінному в калейдоскопі теорій та ідей, то побачимо певну диференціацію поглядів на сутнісні начала людини.

 Насамперед, чітко виокремлюється природне начало, що вказує на людину, як на живу істоту [3, 210], для якої характерні дві головні ознаки - обмін речовин з навколишнім середовищем, в суті чого лежить споживання заради продукування життєвої енергії, та інстинктивна поведінка, котра полягає в реагуванні на сигнали зовнішнього середовища, іншими словами, в споживанні зовнішньої інформації. В підсумку, людина, як жива істота є „споживачем": споживає речовину для вироблення енергії і споживає інформацію для визначення шляхів і цілей споживання виготовленої енергії. Коротко, людина - це жива істота, що споживає енергію та інформацію. За переконанням більшості психологів і філософів, біологічна основа людини в значній мірі обумовлює соціальний та морально-психологічний аспекти її діяльності [2, 64].

 Наступним бачимо соціальне начало, що перетворює людину в індивіда, для якого притаманні дві характеристики - здатність до праці як процесу створення необхідних для споживання благ та участь в комплексному спілкуванні, насамперед, мовному. Отже, людина індивідуалізується, співвідносячись чи контактуючи з оточенням, перш за все, соціальним  [6, 122]. Бо індивід створює спільноту (спільно з собі подібними індивідами) і себе самого в цій спільноті, тобто індивід є тільки там, де є спільнота, як результат його діяльності, і спільнота (соціо) є тільки там, де є сукупна діяльність індивідів. Індивід творить спільноту, спільнота формує індивіда - і все це для та через виробництво життєвих благ, як матеріальних, так і духовних. У підсумку, людина як індивід, є „виробником": виробляє необхідні для її життєдіяльності блага і також формує відносини з іншими індивідами - учасниками виробничого процесу. Простіше, виробляє блага і відносини.

Нарешті, знаходимо духовне начало, що підносить людину до рівня особи, для якої основними характеристиками є усвідомлене сприйняття світу, котре завершується формуванням системи знань, та цілеспрямована творча діяльність, котра зорієнтована на пристосування предметів і явищ світу до потреб людини. В підсумку, людина як особа є „творцем": створює нову систему знань і створює новий світ, перетворюючи наявний згідно зі своїми інтересами. Простіше, творить свій світ і себе в світі.

Закономірно, що психологи в структурі особи бачать три рівні: емоційний, як наближений до природи; пізнавальний, як „зав'язаний" на взаємодію з оточенням; світоглядно-творчий, як спрямований на перетворення оточення, котре не відповідає потребам особи [2, 67].

Необхідно зауважити, що чіткої межі між природнїм, соціяльним і духовним д^жерел^ьаме^и не має і бути не може - вони випливають одне з одного, а також обумовлюють одне одного, впливають одне на одного…

 

Традиційні живи́ни народньої кулїнарійи в Українському Стьепу під час мнясниць.                                                (Декілька рецептів):

Анатолїй КАРПУН, Костянтин ОЛЇЙНИК – козак Левушківського куреня Війська Запорозького Низового.

Кулїш

Дал^ьеко в Ст^ьепу, полюючи за «ст^ьеповими людол^ьоваме^и», козак зі с^ьвоїми побратимаме^и набирав у казанок чистої д^жерельної води, додавав туди дрібку сол^ьи, дїставав із кулька (прив`язаного до кульба́ки [сїдл^ьа]) жменьку чи дві прожареного в олії пшона. Ос^ьтаннього слїд бул^ьо кл^ьасти в окріп у такій кількос^ьтї, аби кулїш кол^ьи його знїмуть із вогню мав густину сметани. Тут же ж,  біля струмка, виривав ся ст^ьеповий часник і за півгодини товарис^ьтво споживал^ьо знаменитий коз^ьацький кулїш. Отс^ье й ус^ье – жо́дного тобі кусочка свинячого сал^ьа. Таким чином, наз^ьва с^ьеї найвідомійшої коз^ьацької страви походить від прив’яз^ьаного до кульба́ки шкіряного кулька зі прожареним  в олії пшоном.

Ал^ье рецептів приготування кулїшу є дуже бо^агато. Си^еляне^и чи чумаки для смаку і поживнос^ьт^ьи додавал^ьи до нього перепіл^ьок, рибу, в тому числї й суху тараню, м’ясо з сал^ьом, гриби – такий кулїш у нас в Україні здавна наз^ьивають польовим або береговим, бо варил^ьи його здебільшого мисливцї чи рибал^ьки, або ж кос^ьарі дал^ьеко в лузї на кос^ьовицї. (Пре́цї́нь… приготування кулїшу – с^ье справа виключно чол^ьовіча).

Ось – оде^ин із таких числ^ьенних рецептів.

Інґредієнти:

На 120 г пшона: 800 г картоплї, 2 цибул^ьини, 3 лаврових листка, 150 г сал^ьа[1], 150 г м’яса, стол^ьова л^ьожка дрібно посїченої зел^ьені петрушки та укропу.

Приготування:

Пере́бране й проми́те пшоно всипають у киплячу підсол^ьену воду (прибл^ьизно – 2 л), варять до готовнос^ьт^ьи, додають нарізану кубикаме^и картоплю, продовжують варити ше 25-30 хвил^ьин. Потім кл^ьадуть дрі́бно нарізане, підсмажене разом із посїченою цибул^ьею сал^ьо (і мня́со), кип’ятять » 5 хвил^ьин. Перед подачею до стол^ьу пос^ьипають зел^ьенню петрушки, укропу.

Вал^ьентина НЕЛІНА  

Усї пам’ятають вислїв: «Хлїб та вода — коз^ьацька їда». Проте такий аскетизм у Бра́тчиків-Запорожцїв був рідкісним. Коз^ьацька трапеза часто включал^ьа більший набір страв – із борошна, круп, вил^ьовл^ьеної риби та упольованих з^ьвірів. Сал^ьамаха, тетеря – с^ье архаїчні наз^ьви уже застаріл^ьих страв часїв коз^ьац^ьтва. Душенина, печеня – те, шо ми взял^ьи з кулїнарної спадщини предків, ал^ье наз^ьвал^ьи по–сучасному. У час^ьи коз^ьац^ьтва на Сїчі, зроз^ьуміл^ьо, куховарил^ьи тїльки чол^ьовіки. Крім кашоварів, у тих «відомчих їдальнях» працювал^ьи пшономиї, різники, пекарі, хлїбодари і навіть сал^ьотовки – умільцї, які добре вміл^ьи товкти сол^ьоне с^ьвиняче сал^ьо для каші й гал^ьушок.

Сал^ьамаха – ц^ье з^ьварене з водою житнє чи гречане борошно, засмажене олією. Тетеря – подїбне ва́риво на квасї з того ж борошна чи пшона. Сього дня знайдеть ся мал^ьо тих, хто захоче готувати наз^ьвані страви.

А от коз^ьацькі гал^ьушки – вони і в XXI столїттї гал^ьушки, ос^ьобл^ьиво до вподоби дїтям, які – ше дал^ьекі до переймання пробл^ьемаме^и зайвої ваги́. Тож добре розїтріть дві л^ьожки с^ьвіжого вершкового масл^ьа, вбийте яйц^ье і ше раз ус^ье ретельно розїтріть. Всипте л^ьожку борошна, трохи сол^ьи і знову розїтріть – від цього проц^ьесу значною мірою зал^ьежить, наскільки смачні будуть гал^ьушки. Тїсто для їх приготування має бути м’яке, ал^ье замал^ьо – рідким, його набирають чайною л^ьожкою, кидають в окріп і варять. Ше оде^ин рецепт: закип’ятити півсклянки води з двома ложкаме^и роз^ьтопл^ьеного масл^ьа, поволї дос^ьипати півсклянки борошна, пос^ьтійно вимішуючи, аж поки тїсто почне відставати від країв пос^ьудини; потїм вбити 4 яйця й ретельно потовкти масу. Отс^ье тїсто в окріп відправляємо л^ьожкою. Найсмачнійші гал^ьушки – кол^ьи їх присмачити мал^ьенькими шкваркаме^и.

Кул^ье́ша – ц^ье добре вимішана каша з дрібних круп або навіть борошна — попередньо – спасерованого. Із коз^ьацьких часїв дїйшов рецепт гетьманської каши. Готують їйи із пшона. З^ьварену крупу (300 г) викл^ьадають на пательню, трохи обсмажують, вбивають яйц^ье, а потїм додають півлїтра сметани. Як закипить, зняти з вогню і дати охол^ьонути. Згодом ул^ьити дві чарки рому, трохи пос^ьол^ьодити і вс^ье ретельно вимішати. Покл^ьасти у змащену масл^ьом і пос^ьипану тертою бул^ькою пос^ьудину, ше з^ьверху зал^ьити склянкою сметани і пос^ьтавити упрівати до духовки чи печи.

Борщ із карасяме^и на м’ясному бульйоні із ял^ьовичини. Кол^ьи м’ясо закипить, треба зняти шумовиння, пос^ьол^ьити й додати 10–16 горошин чорн^ього перцю, 2-3 – пахучого, одну гвоз^ьдику, 2-3 лаврові листки і варити ус^ье півтори-дві години на мал^ьому вогнї. Далї покл^ьасти 1-2 морквини, пів сел^ьери, 2-3 кореня петрушки, один пастернак та цибул^ьину. Бажано – й трохи зел^ьенї петрушки та кропу. Кол^ьи коріння зварил^ьо ся, бульйон треба зняти і дати йому настояти ся іше 10-15 хвил^ьин, процїдити. Окремо слїд з^ьварити гриби і квасолю. Почищені карасї обсипати борошном та обсмажити на олії. Потїм у бульйон дол^ьити шклянку грибного відвару, покл^ьасти готову квасолю, підсмажений на вершковому маслї сол^ьодкий буряк, дол^ьити л^ьожку оц^ьту, пос^ьол^ьити та ше раз ус^ье проварити. Насамкінець – укинути карасї та потримати на мал^ьенькому вогнї 5-10 хвил^ьин. Подавати з подрібненою зел^ьенню петрушки та кропу.

Борщ з капустою та м’ясом по-коз^ьацьки готують так. Для страви найкраще підїйде грудинка (0,5 кг), яку варять у трьох лїтрах води. На па́нві під мал^ьеньким вогн^ьем тушкують подрібнені: буряк, пів кореня сел^ьери та морквину (потрохи підл^ьиваючи воду чи бульйон). Через півгодини додають до коріння пошинко́вану капусту (пів качана). Кол^ьи вона зм’якне, тре’ ви́кл^ьасти вміст сковорідки до м’яса. На пательнї ж підсмажити подрібнену цибул^ьину з мал^ьенькими шматочкаме^и сол^ьонини, пос^ьипати борошном і зарум’янити, щедро додавши чорн^ього мел^ьеного перцю. Іше дол^ьити трохи бульйону і ве́^и́сипати вміст у борщ. Відразу покл^ьасти у нього 7-8 горошин чорн^ього перцю, 1-2 л^ьаврових листки та вл^ьити 1-2 кавові л^ьожки оц^ьту. Через 10 хвил^ьин борщ буде готовий.

Коз^ьаки в усї час^ьи любил^ьи хрін і часто з оц^ьим корен^ьем готувал^ьи страви. Наприкл^ьад, порізану з^ьварену з корінням та цибул^ьею с^ьвинину-сол^ьонину можна приправити по–ос^ьобл^ьивому зробл^ьеною хроновою заправкою. Нат^ьертий хрін треба спочатку підсмажити на сковорідцї, кол^ьи підрум’янить ся, додати 1-2 л^ьожечки оц^ьту та трохи бульйону, покл^ьасти л^ьавровий л^ьисток, 5-8 горошин чорн^ього перцю і пос^ьтавити на вогонь, аби випарувати рідину. Потім додати л^ьожку борошна, роз^ьвести вс^ье склянкою бульйону, додати півсклянки сметани і довести до кипіння.

Із хроном ранїйше готувал^ьи щупака (можна взяти й иньшу рибу). Його шматки сол^ьил^ьи і викл^ьадал^ьи у пос^ьудину з масл^ьом, накривал^ьи спочатку спареним кропом нат^ьертим хріном, вл^ьивал^ьи склянку сметани і тушкувал^ьи.

Невістка Івана Франка – Ольга у книзї «1-ша Українська загально-практична кухня», виданій у Кол^ьомиї 1929 року, так описувал^ьа коз^ьацьке стол^ьуваннє: «Найз^ьвичайнійшою стравою у куренях бул^ьа сал^ьамаха – житнє борошно, з^ьварене з водою й засмажене олїєю. На обід бул^ьа з^ьвичайна тет^ьеря, шо варил^ьася із пшона або житнього борошна на квасї. Опісля заїдал^ьи варену або печену рибу, а шо риба «хоче пити», то брал^ьи «михайл^ьикаме^и» мед, горіл^ьку, брагу або пиво. Їл^ьи теж запорожцї гал^ьушки, юшку з риби, кулїш із сал^ьом чи олїєю або баранину, дичину, пташину. На вечерю подавал^ьи ся частенько гречані гал^ьушки з часником або – юшка з риби».

Більше про трапези часїв запорожцїв можна дознати ся, знайшовши видану у Львові 1990 року книжку «Коз^ьацькі страви». Мат^ьеріял^ьи до неї (зокрема і призабуті рец^ьепти) збирал^ьи та упорядковувал^ьи Ярос^ьл^ьав Мельничук та Богдан Карабін.

З лїт^ьературних д^жерел^ь:

«...Гурти кухарів с^ьвоїми вел^ьичезними тичкаме^и–ложкаме^и насипал^ьи з киплячих казанів у здоровенні, часом у сажень в обхваті, дерев’яні миси готові страви: кулїш, рідку пшоняну кашу з сал^ьом або гал^ьушки, теж із сал^ьом, з^ьвичайно, в скоромні днї, юшку з риби, борщ із щавл^ьем і теж із сал^ьом, а то із сухою рибою, з лящаме^и і таран^ьею – і на вел^ьиких жердинах роз^ьнос^ьил^ьи їх по коз^ьацьких кол^ьах. І тодї починал^ьо військо обідати...

...Потім, після гал^ьушок, борщів і кул^ьешів або після товченої цибульи з водою й сіллю, кухарі тягл^ьи на широких дошках печеню – засмажених на рожнах кабанїв, волїв, турів і сайгаків».

 

Українська кухня під час Пос^ьтїв

Євгенія Петрівна СТЕПАНОВИЧ канд. істор. наук, ст. наук. прац. Інституту історійи України НАНУ

(Закінченнє передруку Передмови –«До читачів!» із книги:

«Страви української кухнї в піст» автора даної статтї)

[…]

Маючи с^ьвободу і добровільно прагнучи очистити с^ьвоє тїло й душу, кождий житель України тим самим очистить душу Наційи, якій отс^ье так нинї потрібно. Перехід до нової епохи – нового тисячолїття – дуже скл^ьадний у полїтичному, економічному пл^ьані… Ал^ье найбільше – в духовнім аспекті. Тому слїд дуже детально переглянути с^ьвоє житїє та житїє країни і всїляко прагнути до його покращення. Ад^же відомо, шо тільки Україна створил^ьа на с^ьвоїй т^ьериторії істинний прообраз Хр[е]стиянської республїки за яким (прообразом) і буде відтворене суспільс^ьтво в майбутньому. (М.І. Костомаров, учений, котрий дос^ьлїдив історичний роз^ьвиток усїх націй та передбачив їхнє грядуще, вказував, шо саме на Вкраїні – в ц^ьентрі всїх [т.зв.] «сл^ьов’янських» народїв – відтворить ся той ід^ьеал^ь грядущого суспільс^ьства, який закл^ьадено бул^ьо Творц^ьем.)

Отже дос^ьить важл^ьиво в отс^ьей післячорн^ьобильський скрутний час, кол^ьи у всїх жит^ьелїв нашої країни вражена нервова сист^ьема, намагати ся зміц^ьнити си^ебе́ вл^ьасною вол^ьею (с^ьебто – [віднови́ти й употу́жнити Віру], а ц^ье, як відомо, вдаєть ся [налїпше] л^ьише в Піст).

Окрім того дос^ьлїд^женняме^и підтверд^жено, шо скоро́мна їжа (м’ясна та мол^ьочна) – в період Пос^ьту, с^ьебто – в час, відведений для нашого очищення, ни^ес^ье́ в собі мінусовий заряд і тому принос^ьить шкоду для тїл^ьа, а значить зашл^ьаковує його і с^ье впл^ьиває на стан Душі та, з^ьвичайно, на здїбнос^ьтї людини, які зал^ьежать від їйи вольового напруження.

Відомо з Біблїйи, шо оде^ин із царів Півнїчного царс^ьтва, дїзнавшись, шо на його країну йде вороже військо, наказав усьому с^ьво’му нас^ьел^ьенню дотримувати триденний Піст. Так удал^ьо ся запобігти руйнаційи держави – відвернути війну.

Закл^ьикаю ВАС наслїдувати цьому прикл^ьадови для зби^ереження нашої України! Поз^ьа Вірою – відсутня С^ьвобода!

 

Петро ПАНЧЕНКО

акад^ьемік Міжнародньої

Сл^ьов’янської акад^ьемійи наук

(Закінченнє передруку Післямови –«Очищеннє хвізичне й духовне» з книги: «Страви української кухнї в Піст» Євгенійи Петрівни Степанович)

[…]

Наші предки чудово вміл^ьи цїнувати квасольку й бурячок, горіхи зі саду та гарбузи з городу, а чол^ьовікам пос^ьтійно додавал^ьи до їжи сел^ьеру та пастернак, активізува́л^ьи їх ос^ьобл^ьивими напояме^и з трав, абе^и «вночі був ен^ьерґійний»[2]. Вони зберегл^ьи для нас із ваме^и рецепти тих страв, які споживал^ьи у Піст, шо так смакуватимуть і дїтям, і чол^ьовікам, і лїтнїм людям.

Згадайте: чи варил^ьи ви хоч раз борщ з опенькаме^и або – підсмаженими шматочкаме^и риби? А гал^ьушки, гарбузову кашу, гол^ьубцї з пшона, деруни, затірку, зрази, кисіль? Якшо забул^ьи – спитайте в лїтнїх людей. А ше вони підскажуть із десяток смаковитих страв із квасолї, шо замінить мнясо й допоможе тим, хто страждає від зниженого тиску крови, болїв у сугл^ьобах при ревматизмі, має хорі нирки. Ад^же ті з нас, шо кілька років бул^ьи поз^ьбавл^ьені можл^ьивос^ьт^ьти виїхати у відпустку за межі України, сл^ьабують унаслїдок захорювання підшл^ьункової зал^ьози. Тому зимовий Піст – чудова нагода оз^ьдоровити ся. С^ье майже л^ьегко зробити, якшо споживати бо^агато овочів та хвруктів зі шкіркою, пити компоти з чорн^ьос^ьл^ьиву та кал^ьини, їсти вівсяні й рисові каші.

Саме тому потрібно «ТРИМАТИ», як любил^ьи говорити наші дїдусї й бабусї. Якраз «тримати» (витримувати), бо с^ье – дал^ьеке від суд^ження, шодо заборони вживання мняса, жирів. Отс^ье – ДУХОВНЕ ОЧИЩЕННЄ, ад^же завше вважал^ьо ся вел^ьиким гріхом образити людину в сї днї, побажати зл^ьа комусь, пос^ьварити ся з домашнїме^и чи сусїдаме^и. Дуже часто під час Пос^ьту чол^ьовіки кидал^ьи пал^ьи́ти, позая́к очищений орґанїзм відмовляв ся сам од щоденної доз^ьи отрути, ос^ьобл^ьиво – якшо вживал^ьи бо^агато бакл^ьажанів.

Зроз^ьуміл^ьо – традицію зл^ьамати дос^ьить важкувато, навіть кол^ьи с^ье пристойний обича́й. Набо^агато прос^ьтійше нарікати на важке житїє, відсут^ьнїсть кош^ьтів, поганий уряд або парши́ву медицину. Ал^ье ж є речі – які в наших руках. Л^ьише з^ьвичка жити буденно й л^ьегковажно боро́нить сказати собі та с^ьвоїм рідним і бл^ьизьким: «Ми самі винні, бо лїниві, байдужі. З понедїл^ька починаємо жити по-новому». Пре́цїнь – мал^ьо сказати. Слїд нове житїє роз^ьпочина́ти. Та надалї керувати ся с^ьею прос^ьтою і разом з тим дуже важл^ьивою справою. Керувати ся, аби бути ду́жим «ХВІЗИЧНО» й «ДУХОВНО».

    

Декілька рецептів страв

на час Пос^ьтїв

Борщ з грибаме^и   

(Інґредїєнти: на 2 л води – 100 г грибів; 400 г картоплї; 250 г буряків; 300 г капуст^ьи; по 50 г – моркви, цибульи, петрушки; 2-3 ст.л. томатної пасти; 100 г олійи; 2 ст.л. борошна. Сїль та спеції – за смаком.)

Сухі гриби замочити на нїч. Вранцї промити їх та добре проварити протягом 1-1,5 години. Покл^ьасти в грибну юшку цибулю, петрушку, моркву. Буряк порізати сол^ьомкою та протушкувати в олії на помірному вогнї, зал^ьивши відваром із грибів. Проваренї гриби витягти на дошку, ос^ьтудити і дрібно порізати. В грибну юшку покл^ьасти картоплю, проварити до напівготовнос^ьт^ьи й додати туди підготовл^ьений буряк, пошатковану капусту та гриби. На олії прос^ьмажити підготовл^ьену дрібно посїчену цибулю, додавши до неї борщової заправи, томатної пасти з борошном. Протушкувати й покл^ьасти в юшку. Пос^ьол^ьити, поперчити і перед подачею пос^ьипати зел^ьенню кропу та петрушки.

 

Юшка щавл^ьева

(Інґредїєнти: на 1 л води – 300 г картоплї, 300 г щавлю, 70 г моркви та 50 г цибульи. 50 г олійи, 1 ст.л. борошна. Сїль та спеції – за смаком.)

В окріп покл^ьасти порізану кубикаме^и і підсмажену картоплю, почищену та дрібно порізану моркву, цибулю. Щавель дрібно порізати і протушкувати на олії, присипати борошном та ше раз просмажити, додавши (за бажаннєм) цибулю. Щавель викл^ьасти в юшку, пос^ьол^ьити, поперчити і подавати до стол^ьу з підсмаженими грінкаме^и чи пісними пиріжкаме^и.

 

Капусня́кпісний

(Інґредїєнти: на 2 л води – 400 г квашеної капусти, 400 г картоплї, по 50 г моркви й цибульи, 2-3 ст. л. рису чи пшона, 2 ст. л. борошна, 70 г. олійи. Сїль та спеції – за смаком.)

Промиту й добре відцід^жену квашену капусту протушкувати на олії 30-40 хвил^ьин. В окріп покл^ьасти картоплю, дрібно посїчену моркву та 2-3 стол^ьові л^ьожки рису чи пшона, добре їх промивши. Якшо кл^ьасти пшоно, то його краще зварити окремо, промивши кілька разїв окропом. Притушковану капусту також покл^ьасти в юшку, заправити прос^ьмаженою цибул^ьею з борошном. Юшку проварити до готовнос^ьт^ьи й подавати т^ьепл^ьою.

 

Юшка з кропиви

(Інґредїєнти: на 1 л води – 250 г картоплї, 400 г кропиви, 50 г цибульи, 50 г моркви, 50 г олійи. Сіль і спеції – за смаком.)   

Нарвати зел^ьен^ьої крапиви, добре промити їйи та, зал^ьивши окропом, л^ьишити на 10-15 хвилин. Зл^ьити воду, порізати дрібно і протушкувати на олії при помірному вогнї. Далї окремо – в окріп покл^ьасти дрібно порізану картоплю, моркву й цибулю, протушкувати в олії на пательні й додати л^ьожку борошна. В юшку з картопл^ьею покл^ьасти притушковану кропиву та цибулю. Проварити 5 хвил^ьин і подавати до стол^ьу х овочевими котл^ьетаме^и.

 

Юшка рибна подвійна

(Інґредїєнти: на 1 кг щуки – 500 г дрібної риби. На 2 л бульйону – 399 г картопльи, 70 г цибульи.)

Щуку чи иньшу вел^ьику рибу добре обробити, видал^ьивши з нейи (та відкл^ьавши для подальшого використання) гол^ьову, пл^ьавники, кістки. Порізати обробл^ьену рибу шматкаме^и і проварити в підсол^ьеному окропі до готовнос^ьт^ьи. Потім їйи витягти й охол^ьодити. В рибний бульйон покл^ьасти підготовл^ьену дрібну рибу та пл^ьавники, гол^ьову щуки, кістки та проварити зі спецїяме^и, цибул^ьею, картопл^ьею 40 хвил^ьин, підл^ьиваючи воду. Перед готовністю посол^ьити за смаком. Готовий рибний бульйон процїдити й можна подавати до порційної риби, а можна зал^ьити готові шматки щуки (або вел^ьикої риби) і так їсти, притрусивши зел^ьенню.

 

Мамал^ьига

(Інґредїєнти: на 1 склянку кукуруд^зяної крупи – 2,5-3 склянки води. Сіль – за смаком.)

 Кукуруд^зяне борошно висипати в казанок і підсушити, помішуючи дерев’яною л^ьожкою. Запа́рити окропом, пос^ьол^ьит^ьи і, весь час помішуючи та підл^ьиваючи окріп, заварити. Пос^ьтавит^ьи у духовку на 15 хвил^ьин. Готову мамал^ьигу викл^ьасти на дошку, порізати ниткою на порції й подавати з грибним чи овочевим соусом.

 

Грибний соус

(Інґредїєнти: на 500 г с^ьвіжих грибів – 1 цибул^ьина, 100 г олійи, 2 ст. л. томатної пасти, 1 ч. л. сухої приправи, на кінчик ножа мел^ьеного перцю. Сіль – за смаком.)

С^ьвіжі гриби промит^ьи, з^ьварит^ьи. Ви́тягт^ьи й перекрутит^ьи на м’ясорубцї та протушкуват^ьи з цибул^ьею, дол^ьивши з грибів. Пос^ьол^ьит^ьи, додат^ьи сухої приправи, мел^ьеного сухого кропу, перцю, томатної пасти й протушкуват^ьи на слабкому вогнї 10 хвил^ьин. Грибним соусом пол^ьивають овочеві котл^ьети, каші, відварені макарони, картоплю тощо.

 

Печена картопля

(Пекти в зал^ьежнос^ьтї від вел^ьичини бульб 30-45 хвил^ьин.)

Однакову за роз^ьміром картоплю добре помит^ьи щіткою або почистит^ьи, викачавши в борошнї, пос^ьол^ьит^ьи та покл^ьаст^ьи на пательню чи на л^ьист. Пос^ьтавит^ьи в духовку на помірний вогонь і запекти.

(Про ос^ьобл^ьивос^ьтї  Ен^ьерґоінхвормаційних Вібрацій для даної рубрики див. у відтвореннях «Проєкцій зі Зад^зеркалля» і «Одухотворення С^ьвічада» Архетипу «ПРОДУЦ^ЬЕНТ» за статтею «ШТУРВАЛ^Ь ЗО́РЯНОГО МАХОВИКА ДОЛЬИ УКРАЇНИ»)