(Про ос^ьобл^ьивос^ьтї  Ен^ьерґоінхвормаційних Вібрацій для даної рубрики див. у відтвореннях «Проєкцій зі Зад^зеркалля» і «Одухотворення С^ьвічада» Архетипу «МАТ^ЬЕРІЯЛЇСТ» за статтею «ШТУРВАЛ^Ь ЗО́РЯНОГО МАХОВИКА ДОЛЬИ УКРАЇНИ»)

Історія, т^ьеорія

Публїкація фраґментів моноґрафійи Карпуна А.Л.

“Ос^ьнови Духовного Оз^ьдоровл^ьення Українс^ьтва”

Історико-т^ьеоретичні передумови виникнення реґіональної

Української Традиційи  Духовного Оз^ьдоровлювання

Роздїл^ь І – Етноґенетична еніольоґія Української Духовнос^ьт^ьи

(Від «Початку всїх Початків до Вс^ьес^ьвітньої Потопи...»)

(Продовженнє)

3. Засновки Божес^ьтвенних Вібрацій о́бшарів України

а) Духовна ен^ьерґія у мінералях краю (Продовженнє)

Ви́ключно Благотворні Духовні Проєкції Бог закл^ьав у Мінеральний С^ьвіт Краю прямих нащадків О́ріїв/А́ріїв...

(Про Л^ьиходїйні [мінусові, с^ьебто – від’ємні] або, инакше, – «Антидуховні» підвал^ьини мінеральної (а також, заодно, разом – рос^ьтинної й тваринної) скл^ьадових Природи у поєднаннї з характ^ьеристикою людського хвактору (на специфіку якого впл^ьивають місц^ьеві ос^ьобл^ьивос^ьтї мінерального с^ьвіту, фл^ьори та фауни) маю намір говорити у висновках – наприкінцї рубрики: «За́сновки Божес^ьтвенних Вібрацій...» [буду говорити – за у́мисл^ьом відображення ро́́збіру (розгляду, ана́лї́зи) фо́нового вібраційного стану еніольоґічної їх взаємодїйи в Краю між собов вл^ьасними ен^ьерґіяме^и ріжних («мінусових» і «плюсових») пот^ьенціялїв та – наслїдків від оз^ьнаки наявних резонансів їхнього співіснування].)

Покіль – хочу продовжити й іше зас^ьвідчити про вел^ьику цїкавість учених-дослїдників до ви́^е́вчення мінеральних богац^ьтв України.

У 16 ст. частину західньо-українських з^ьемель схематично відобразив на мапі польський картоґрахв, історик Б. Ваповський. Історик і ґеоґрахв Мац^ьей (Польща) у науковому доробку: «Трактат про дві Сарматії» (виданому в 16 ст.) змалював райони верхів’я та – середньої т^ьечійи Днїпра, Ст^ьепу – між Днїпром і Вол^ьгою.

Дос^ьлїд^ження української т^ьериторійи – пов’язані з бо^агатьма відомими іменаме^и.

(Се – л^ьитовський дипльомат М. Л^ьитвин [16 ст.], л^ьитовський ґеоґрахв А. Від [16 ст.], нїмецький дипломат    З. Герберштейн [16 ст.], хвранцузький інженер Г. Бопл^ьан [1630-48 рр.], Я. Сандрарт і К. Алл^ьард [кінець 17-го – початок 18-го стст.], Й. Гюльденшт^ьедт [1768-75 рр.], В.Ф. Зуєв [1781-82 рр.], П.С. Паллас [1793-94 рр.], В.А. Кордт [1931 р.], К.О. Ковал^ьенко й П.Ю. Висоцька [1840-1958 рр.], Р.А. Заєздний, В.П. Франчук [1985 р.]....) 

Про ґеольоґічну будову Вкраїни В.Г. Бондарчук та І.І. Чебан^ьенко повідомляють^[1], шо їйи т^ьериторія роз^ьташовуєть ся в межах двох вел^ьиких т^ьектонїчних структур – Східньо-Европейської плятхворми й Альпійської ґеос^ьинклїнальної (скл^ьадчастої) обл^ьастьи. Границя між ними проходить зоною гл^ьу^ибинних роз^ьл^ьомів, прибл^ьизно, – по лїнії міст Яворів – Микол^ьаїв^[2] – Івано-Франківськ – Чернївцї, перетинає т^ьериторію Мол^ьдови і продовжуєть ся в напрямку на Вил^ькове, через Чорн^ье море на Красноперекопськ і далї за півнїчн^ьою частиною акваторійи Азовського моря. Плятхвормна дїлянка української т^ьериторійи являє собов жорстку, сл^ьабко рухл^ьиву т^ьектонічну структуру, яка скл^ьадаєть ся в нижнїй час)тині з прадавнїх (1-3,5 млрд. років) кришталїчних гірських порід (ґранїти, базальти, кришталїчні сл^ьанцї тощо), у верхнїй – із мал^ьої товщини шарів ос^ьадо́вих порід (піски, гл^ьини, вапняки...). На відміну від плятхворми, т^ьериторія Альпійської скл^ьадчастої (ґеос^ьинклїнальної) зони – с^ье частка проявляння віднос^ьно мол^ьодих (25-100 млн. р.) інт^ьенсивних т^ьектонїчних рухів.

Трохи зупиню Вашу, читач, увагу на «хвізичних» арт^ьеріях специфіки національного житїєвого коду реґіонів України – на Їйи водному бо^агац^ьтві. Пон^ьеже (бо)найкраще будь-яку інхвормацію проводить і зберігає представниця мінерального с^ьвіту – вода (за шо давно відомо в о́бразах «живої» та «мертвої» води). Мова піде про моря, оз^ьера, ріки... А потім – про ґрунти…

Див.: У попередньому числї даної Ж/Ґ – №1(6), травень 2006. Хвізичний [мінеральний]рівень (Ен^ьерґія мінералїв нашого краю) і – в с^ьему числї (№1(7), 2013): 1- З^ьвернення Президента УММДО (статтю: Анатолїй КАРПУН «Відродити й Оз^ьдоровити сплюндровану (конаючу) Духовність Хр[е]стиянського Благочестя Українського Роду» на сс. 2-3, 11-12); 2- Статтю: Карпун А. Вода «жива» й «мертва», а також – в окремому виданнї наукового дос^ьлїд^ження: «Карпун А.Л. Ос^ьнови Духовного Оз^ьдоровл^ьення Українс^ьтва: Моноґрахвія. 3-тє (випр. й доп.) вид. К.: «Вид. сл^ьужба МДО», 2014, на сс.385-389 з Допоміжної (Сл^ьужбової) мат^ьеріял^ьи – а) Енцикл^ьопедичні відомостї про мінеральний с^ьвіт України».

Карпун А. Вода «жива» й «мертва».

 Про «живу» та «мертву» воду написано бо^агато лїт^ьератури. Проте в ній — більше загальних відомос^ьт^ьей і зовсїм замал^ьо конкретних практичних рекомендацій з користування ними.

Зі с^ьего приводу ґазета «Комсомольская правда в Украине» від 19-25 сїчня 2007 р. на с. 29 (вельми справедл^ьиво) писал^ьа: «Із достовірних джерел «КП» стало відомо, шо результати досліджень багатьох властивостей води, зокрема, и про інформаційну пам’ять, заборонили обнародувати яко в Україні, тако і в Росії. Але чому? Адже вірно приготовлена вода — універсальний та доступний засіб, що здібний допомогти зцілитися багатьом. Висновок напрошується сам собою: розповсюдження такої інформації — збиткове для фармацевтичних компаній, а також — офіційної медицини. Якщо людина здібна буде позбавитися самостійно від деяких захворювань і займатися профілактикою в домашніх умовах, то для чого їй купляти вкрай дорогі пілюлі чи ходити до лікарні?».

У книзї: «Андреев Ю.А. Три кита здоров’я». М., 1991. Сс. 264-272 їйи автор певною мірою узагальнює думки відомих учених-дос^ьлїдників і відмічає, шо самий роз^ьповсюд^жений на нашій Плянеті та найзагадковійший до сього дня мінерал^ь — вода. Вона існує в ріжних станах (у вигляді біля сотнї ізотопних об’єднань), надїл^ьена бо^агатьма житїєво важл^ьивими вл^ьастивос^ьтяме^и, зокрема, й — пам’ятю (за науковими данимеи). В орґанїзмі здїбна вести си^ебе́ — як еліксир житїя і — як активний ворог ос^ьтаннього, згідно с^ьвоїм відмінним скл^ьадовим структурам, шо пород^жують відповідну їйи оз^ьнаку.

Вода піддаєть ся будь-якому впл^ьивови — всїляким явищам природи (ріжним конкретним т^ьемпературним та иньшим природнїм умовам), випромінюванням Сонця, домішкам певних мінералїв, ен^ьерґії думки, з^ьвуковим кол^ьиванням... Сприймає (всотує в себе) та зберігає інхвормацію с^ьего впл^ьиву, змінюючись якісно.

Японський учений Емото Масару довів, шо вода здїбна «вбирати» в себе, зберігати й передавати людські думки, емоції та будь-яку зовнїшню інхвормацію — музику, мол^ьитви, роз^ьмови. Аби побачити сї записї води, слїд зхвотоґрафувати їйи в замороженому вигляді. Хворма кришталїв льоду варіюєть ся в зал^ьежнос^ьтї від емоційної захварбованос^ьт^ьи сприйнятої інхвормаційи. Хороші думки, гармонїчні мел^ьодїї пород^жують приємні симетричні «малюнки», погані — хаотичні «каракулї» зі рваними краяме^и.

Кришталї води модифікують ся навіть від дїйи накл^ьеєних на шклянки з водою ріжних хвраз (фраз) і ле^ькс^ьем.

Завдяки згубної діяльнос^ьтї людс^ьтва та природнїм «від’ємним» вібраціям утворені сучасні екольоґічні умови (оточеннє) взагалі й особл^ьиво — ґеопатоґенні зони ріжних реґіонів З^ьемлї формують якраз «мертву» воду, яку ми вживаємо, а наш орґанїзм бореть ся з нею і хорі́є.

Ос^ькільки наше тїл^ьо на 80% скл^ьадаєть ся з води, а наш мозок (керуючий о́рґан) і — навіть більше того (90%), то стає зроз^ьуміл^ьим — яку вел^ьику вагу визначає у нашому житїї (у нашому здоровлї) я́кість води.

Прохвесор М.В. Курик відмічає, шо для утримування здорового хвункціонування людського орґанїзму потрібна поверхн^ьева бігу́ча (проточна) вода, яка пос^ьтійно контактує із з^ьемл^ьею та повітрям.

С^ье — питна вода, котру «готує» сама природа (д^жерельна вода). Вона пос^ьтачає людину потрібними мікро- і макроел^ьементаме^и, а також — природньою ен^ьерґетикою.

Природня (структуро́вана) вода має добру проникаючу здїбність (через те, шо є — практично ідентичною внутрішньоклїтинній) та — майже миттєво досягає й наси́чує всю ніздру́ [клїтковину] в орґанїзмі).

На превел^ьикий жаль, унаслїдок екольоґічної пробл^ьематики в Україні, така поверхн^ьева вода в нас практично відсутня (їйи можл^ьиво добути тїльки гл^ьу^ибоко в на́драх). У воді, якою ми користуємось із кранів, природня структура порушена. За смисл^ьом ен^ьерґетики така вода — «мертва». І вона «йде» довше по шл^ьунково-кишковому тракті, має вл^ьастивість «застрявати» на с^ьвоєму шляху до деяких клїток (приміром — голївного мозку). Крім тего, водопровідну воду, яка проходить по старим трубам, пити с^ьирою взагалї — годї. Опрі́ч загальної екольоґічної засміченос^ьт^ьи ос^ьобл^ьиво — варівкі́ (загро́з^ьл^ьиві) хл^ьорорґанїчні спол^ьуки, шо в нїй утворюють ся від обробки зел^ьенц^ье́м (хл^ьо́ром).

Практикують ся ріжнї спос^ьоби «оживл^ьення» води: збагачення іонаме^и срібл^ьа (за Паном Л.А. Кульським — акад^ьеміком НАНУ, засл^ьуженим дїячем науки й т^ьехнїки, прохвесором); деґазація[3] (за мето́дою братів Зел^ьенухіних); омаґнїчування (пропускання через маґнїтне кільц^ье)[4]; бл^ьагооз^ьвучування; проґрамування думкою... А також — повторення того самого вічного цикл^ьу, який вода пройшл^ьа у природі: замерзл^ьа, відтанул^ьа, ви́парувал^ьась, охол^ьодилась і ве^ипал^ьа на З^ьемлю.

За ос^ьтаннїм ярмі́сом (по́битом) інжен^ьер-гідрот^ьехнїк Пан Ол^ьексій Л^ьабза радить під час проц^ьесу заморожування води втрутитись у нього для тего, аби видал^ьити з рідини ті малї доз^ьи (ал^ье шкідл^ьивих для людини) важкої води (дейт^ьерію[5]), якої утримуєть ся прибл^ьизно 150 мілїґрамів в одному лїтрі. Ос^ькільки важка вода замерзає при +3,8^о С, то при штучному заморожуванні (в мороз^ьильцї), вона л^ьеденїє першою. Їйи лїд відкл^ьадаєть ся на стінках і днї кі́нви (пос^ьудини) й утворює тонкі прозїрчасті (ажурні) пл^ьастини дейт^ьерієвого льоду в усьому об’ємі охол^ьод^жуваної води. Кол^ьи (як зауважує Пан Л^ьабза) заморожуваннє відбуваєть ся повільно, то можна відслїдкувати хвазу утворення кришталїв льоду та перел^ьити воду, яка л^ьишил^ьась, у проміжну ємність. Лїд «важкої» води потрібно роз^ьтопити будь-якою ман^ьерою та відправити до каналїзаційи. У звільнений від дейт^ьерієвого льоду пос^ьуд слїд воду повернути і повторно (удруге) встановити їйи в морозильну камеру, на с^ьей раз — довівши заморожуваннє вже до кінця.

Лїд, шо утворив ся, потрібно роз^ьмороз^ьити тїльки до його середньої частини. І л^ьиш отся та́л^ьа вода є корисною. Вона — сильний біос^ьтимулятор, укріплює імунїт^ьет, тонїзує орґанїзм, зменьшує біль при ішемічній хоро́бі серця, покращує кровообіг при синьожил^ьовузл^ьоватому  (варико́з^ьовому) роз^ьширенні вен, знижує кількість хол^ьестерину в крові...

Середню частину льоду — викинути. Там зібрав ся смітник та згубний для здоровля тритїй[6].

Вс^ьевишнїй створив Ус^ьес^ьвіт із парит^ьетним умістом ріжних за пот^ьенціял^ьаме^и (і від’ємних, і додатнїх) Явищ, аби Вони взаємодїял^ьи між собов задля зби^ереження та роз^ьвитку житїя на Плянетах.

Анальоґічно — й «жива» вода й «мертва» – повинні сл^ьугувати такій само меті́.

Поруч із «живою» водою «мертву» також використовують, наприкл^ьад, у медицині (офіційній та народнїй). Їйи застос^ьовують при «видал’янні» продуктів ро́з^ьпаду тїл^ьесної тканини (за всїляких порушеннях ос^ьтанньої) перед заго́юваннєм «живою» водою (мето́да — «вибивання кл^ьину кл^ьином»).

Для лікувальної мети «живу» та «мертву» во́ди отримують також і штучно — за допомогою т.зв. активатора. Спосїб домашнього їх приготування описаний у Вс^ьеукраїнській ґаз^ьеті-цїл^ьит^ьельницї «Бабушка» [спецвипуск 34(323)] від 17-го квітня 2006 року на 5-й стор.

Згаданий пристрій (згідно інхвормаційи с^ьеї ґаз^ьети) налїчує лїтрову скляну банку, полїетил^ьенову на́кривку (до якої прикріпл^ьені два ел^ьектроди з високоякісної дул^ье́вини [кри́цї, с^ье́бто — ста́льи] роз^ьміром 160/40/0,8 мм).

Відстань між ел^ьектродаме^и — 40 мм. Один із них (плюсовий) підключаєть ся до ел^ьектричної мережи́ через діод. Він (плюсовий ел^ьектрод) роз^ьташовуєть ся у брез^ьентовому мішечку, дїяметром 5-7 см і довжиною 16-17 см.

До наз^ьваного мішка та банки нал^ьиваєть ся вода зарі́вно. Верхнїй край мішка знаходить ся више поверхнї води в банцї. Усере́дині мішка повинна утвори́ти ся «мертва» вода, а в банцї — «жива».

Після підключення установки до мережи́ чекають 5-8 хвил^ьи́н, аби вода прогріл^ьа ся до 60-70^о С. Потім виймають штепсель із роз^ьетки і зл^ьивають «мертву» воду в иньший по́суд.

Отже — даний прос^ьтий апарат доз^ьволяє будь-кому самос^ьтійно одержувати «живу» (л^ьу́жну) та «мертву» (кисл^ьу) во́ди.